Слово на вручення жезла Преосвященному Іоанну (Вахнюку), єпископу Золотоношському, вікарію Черкаської єпархії

 

 

 

Возлюблений у Господі брате!

Нині для тебе знаменний день. Соізволенням Святого Духа, через покладання рук Архієреїв, ти прийняв Божественну благодать і приєднався до сонму Архіпастирів нашої Церкви. З цією благодаттю ти отримав і нові сили, які допомагатимуть нести новий подвиг — служіння Богові й людям у сані єпископа.

Ти починаєш своє єпископське служіння вікарієм, і в цьому полягає значна перевага, бо завжди зможеш попросити поради і допомоги у свого досвідченого єпархіального Архієрея. Але, разом з цим, це покладає і велику відповідальність: для церковних людей тобі належить стати зразком християнського послуху, гідним прикладом відданості своїй справі і готовності виконати всі доручені обов’язки.

Вселенські Вчителі та Святителі, розмірковуючи про єпископське служіння, відзначають, що ставленика перед прийняттям високого звання архієрея Церкви Христової супроводжують радість і страх. Святитель Григорій Богослов говорить з цього приводу: «З обраних благодаттю в звання предстоятелів Церкви нехай не підлягають засудженню, ні за свою боязнь — ті, хто боїться приймати дар, ні за свою ревність — ті, хто з готовністю слідують обранню. Бо ж одні лякаються через велич служіння, а інші скоряються — з вірою в Того, Хто прикликав».

Зі слів святого Іоанна Златоуста, обраний до єпископського служіння «повинен бути поважним і не гордим, суворим і поблажливим, владним і товариським, неупередженим і послужливим, смиренним і нераболіпним, строгим і лагідним… мати на увазі тільки одне — добробут Церкви і нічого не робити через ворожнечу або з догоди кому-небудь». Також святитель Іоанн говорить, що «Єпископ повинен належати всім і носити тяготи всіх… Єпископу може винести вирок кожен, осудити всі — і мудрі й нерозумні… якщо будеш діяти силою, набудеш ім’я жорстокого, а якщо слабістю — недбайливого».

Єпископ — це, насамперед, хранитель чистоти віри і церковної єдності, яке, за словом святителя Кипріана Карфагенського, особливо «належить міцно підтримувати і відстоювати нам, Єпископам, які головують у Церкві, щоб показати, що і саме єпископство єдине та неподільне …Єпископство одне, і кожен з Єпископів цілісно бере в ньому участь».

Возлюблений у Господі брате наш! Знаємо, що понад 20 років твоє священицьке служіння проходило на Черкащині, вмісцях дивовижної краси, на землі, що славиться своєю багатою історією та своїми талантами, в місцях, де народився і виріс великий український поет Тарас Григорович Шевченко, і де Богдан Хмельницький обрав своєю столицею славний Чигирин. Вже 5 років ти звершуєш своє служіння на посаді намісника Різдва Богородиці чоловічого монастиря у м. Черкаси, і зараз Господь благословляє тобі продовжувати єпископське служіння у цьому богоспасенному місці.

Тепер, після єпископської хіротонії, відкривається новий шлях — шлях апостольського служіння, на якому тебе укріплятимуть благодать Святого Духа, молитовне заступництво преподобних Антонія, Феодосія та усіх чудотворців Києво-Печерських, а також молитви Архієреїв, які брали участь у твоїй хіротонії.

Завжди пам’ятай, що Єпископ покликаний жити в постійній єдності зі своїм народом, по-батьківськи піклуватися про потреби своєї пастви, і за словами богомудрого апостола Павла, радіти з тими, хто тішиться, і плакати з тими, хто плаче (Рим.12,15). Єпископ є наступником апостольської влади, тому повинен мати й апостольську ревність про славу Христову та спасіння ввірених йому чад Божих. Єпископ — це учитель віри і правди, він має глибокой досконало знати божественне вчення й особливості людської природи. Архієрей скеровує до спасіння не тільки овець стада Христового, але й церковних пастирів, а це потребує від нього високої досвідченості у духовному житті й ревного піклування.

Хай не бентежиться серце перед майбутніми труднощами: нагадали ми про них не для залякування, а для того, щоб ти, як говорить пророк Давид, приготувався і пам’ятав, що «Дух міцності» (Iс. 11,2) поставив тебе, і Він тебе не залишить без допомоги. Нехай розрадою будуть слова святого Діонісія Ареопагіта, який розмірковуючи над священнодією єпископської хіротонії, говорить, що під час єпископської хіротонії, через покладання Божественного Євангелія на голову ставленика, Господь таємничим чином відкриває для нього відання усіх божественних і священних справ та слів.

Священнослужіння у всі часи було й залишається головною справою Єпископа. Це нелегке святительське покликання належить тобі звершувати під керівництвом досвідченого архіпастиря — митрополита Черкаського і Канівського Софронія. Будь вірним йому у послусі, розділяючи всі труднощі і радості єпархіального життя, вчись у нього старанності у справах та твердості у подоланні випробувань. Будь вірним помічником та співбратом.

Звершення архієрейського служіння пов’язане зі знаками особливої людської пошани до носителя єпископської благодаті. Проте, завжди пам’ятай, що сутністю єпископського служіння є не честь, ні слава, ні зовнішня повага, а несіння важкого хреста і слідування Христу — главі Церкви, Який не для того прийшов у світ, щоб Йому послужили, але щоб Самому послужити і віддати душу Свою для викуплення багатьох(Мф. 20:28).

Не залишай своєю турботою і тих, хто свідомо відхиляється від Церкви, і тих, хто байдужий до Євангельських закликів. За таких ми покликані, насамперед, молитися, просячи у Господа для них напоумлення, просвітлення душі, розуму і серця. Молячись і роблячи добро всім, за висловом апостола Петра, будеш загороджувати «уста неуцтву нерозумних людей» (1 Пет.2,15), свідчити про справжнє призначення життя людини, бо ніщо не переконує людину так сильно, як живий приклад. Будь же прикладом — і у вірі, і в слові, і в добродіяннях.

А зараз прийми цей жезл як знак сили та міцності, які дарує тобі Пастиреначальник Христос. Нехай буде він опорою у нелегкому архіпастирському служінні. Йди і благослови віруючий православний народ, який сьогодні молився за тебе.

+ОНУФРІЙ,

МИТРОПОЛИТ КИЇВСЬКИЙ І ВСІЄЇ УКРАЇНИ,

ПРЕДСТОЯТЕЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

5 квітня 2015 р.

м. Київ