ВІННИЦЬКА єпархія

ВІННИЦЬКА єпархія

Він­ни­цька єпар­хія за­сно­ва­на 7 ве­рес­ня 1933 ро­ку як Він­ни­цька і Брац­лав­ська шля­хом пе­ре­тво­рен­ня з Він­ни­цько­го ві­ка­рі­ат­ст­ва Кам'янець-По­діль­ської єпар­хії. Те­ри­то­рія вклю­чає час­ти­ну Він­ни­цької об­лас­ті, яка скла­да­є­ть­ся з 11 ад­мі­ні­ст­ра­тив­но-те­ри­то­рі­аль­них ра­йо­нів: Бар­сь­ко­го, Він­ни­цько­го, Жме­рин­сь­ко­го, Ка­ли­нів­сь­ко­го, Лі­тин­сь­ко­го, Мо­ги­лів-По­діль­сь­ко­го, Му­ро­ва­но-Ку­ри­ло­ве­цько­го, То­маш­піль­сь­ко­го, Хміль­ни­ксько­го, Чер­ні­ве­цько­го і Шар­го­род­сь­ко­го.

 

2003 ро­ку в єпар­хії на­ра­хо­ву­ва­ло­ся 398 пра­во­слав­них па­ра­фій, 1 жі­но­чий і 3 чо­ло­ві­чих мо­на­сти­рі; пас­тир­ське слу­жін­ня здій­сню­ють 239 свя­ще­ни­ків і 17 дия­ко­нів. Ка­фед­раль­не міс­то - Він­ни­ця.

 

Єпар­хія скла­да­є­ть­ся з 11 бла­го­чин­ни­цьких ок­ру­гів.

 

Те­ри­то­рі­аль­ні змі­ни

 

Спо­чат­ку - Брац­лав­ська і По­діль­ська. З 1799 ро­ку - По­діль­ська і Брац­лав­ська.

 

З 7 ве­рес­ня 1933 ро­ку - Він­ни­цька і Брац­лав­ська.

 

З 1943 ро­ку - Він­ни­цька і Кам'янець-По­діль­ська.

 

З 1945 ро­ку - Він­ни­цька і Брац­лав­ська (з 1990 ро­ку - у скла­ді Ук­ра­їн­ської Пра­во­слав­ної Церк­ви).

 

4 лис­то­па­да 1994 ро­ку Ука­зом Свя­щен­но­го Си­но­ду Ук­ра­їн­ської Пра­во­слав­ної Церк­ви роз­ді­ле­на на Туль­чин­ську (і Брац­лав­ську) з цен­тром у міс­ті Туль­чин і Він­ни­цьку (і Мо­ги­лів-По­діль­ську) з цен­тром у Він­ни­ці.

 

До січ­ня 1947 ро­ку в єпар­хії на­ра­хо­ву­ва­ло­ся 670 цер­ков і 3 жі­но­чих мо­на­сти­рі, 435 свя­щен­ни­ків і 17 дия­ко­нів. До цьо­го 10 хра­мів і один мо­на­стир уже бу­ло за­кри­то. I хо­ча в 1948 ро­ці з реє­ст­ра­ції зня­ли ще 44 цер­ков­ні бу­дів­лі, на Він­нич­чи­ні за­ли­ша­ла­ся най­біль­ша кіль­кість пра­во­слав­них цер­ков.

 

У пе­рі­од з 1945 по 1950 рік усьо­го бу­ло за­кри­то 172 храми. З 1959 по 1964 рік вла­да за­кри­ла ще 241 храм і зня­ла з реє­ст­ра­ції 224 па­ра­фії. За­ли­ша­ло­ся на той час 350 па­ра­фій з 344 хра­ма­ми, де слу­жи­ли 183 свя­ще­ни­ки. У 149-ти церк­вах бо­го­слу­жін­ня не звер­шу­ва­ли­ся біль­ше ро­ку.

 

Атеї­стич­на по­лі­ти­ка дер­жа­ви при­зве­ла до то­го, що до се­ре­ди­ни 80-х ро­ків у Він­ни­цькій єпар­хії, ко­лись най­біль­шій се­ред єпар­хій Мос­ков­ської Пат­рі­ар­хії, на­ра­хо­ву­ва­ло­ся 265 па­ра­фій, слу­жи­ли 149 свя­ще­ни­ків і 3 дия­ко­ни.

 

1988 ро­ку зно­ву був від­кри­тий ка­фед­раль­ний со­бор на честь Різ­два Пре­свя­тої Бо­го­ро­ди­ці Він­ни­цько-Брац­лав­ської єпар­хії. 1990 ро­ку ка­фед­раль­ним став пе­ре­да­ний Церк­ві Спа­со-Пре­об­ра­жен­ський со­бор, за­кри­тий бо­го­бор­чою вла­дою у 1962 ро­ці.

 

Кі­нець 80-х - по­ча­ток 90-х ро­ків оз­на­ме­ну­вав­ся ак­тив­ним зро­стан­ням кіль­ко­сті па­ра­фій в єпар­хії: 561 на 1994 рік. У зв'язку з цим Свя­щен­ний Си­нод УПЦ 4 жовт­ня 1994 ро­ку при­йняв рі­шен­ня про роз­по­діл Він­ни­цької єпар­хії на дві самостійні.

 

Ка­фед­ру очо­лю­ва­ли та­кі ар­хі­єреї:

 

єпи­скоп Пи­мен (Пе­гов) - з жовт­ня 1917 ро­ку по гру­день 1919 ро­ку;

 

єпи­скоп Ам­вро­сій тим­ча­со­во ке­ру­вав По­діль­ською єпар­хі­єю з груд­ня 1919 ро­ку по ли­пень 1920 ро­ку;

 

єпи­скоп Пи­мен (Пе­гов) - з лип­ня 1920 ро­ку по жов­тень 1923 ро­ку; при­єд­нав­ся до «жи­во­цер­ков­ни­ків» і був узя­тий «на під­ви­щен­ня» до Хар­ко­ва;

 

ар­хі­єпи­скоп Бо­рис - з жовт­ня 1923 ро­ку по сі­чень 1927 ро­ку;

 

єпи­скоп Фео­до­сій (Во­щан­ський), ві­ка­рій По­діль­ської єпар­хії - з 22 лип­ня 1926 ро­ку по 9 трав­ня 1928 ро­ку;

 

єпи­скоп Вар­ла­ам (Ко­зу­ля) - із січ­ня 1927 ро­ку по сі­чень 1929 ро­ку;

 

єпи­скоп Пет­ро - із січ­ня 1929 ро­ку по ли­пень 1931 ро­ку;

 

ар­хі­єпи­скоп Олек­сандр (Пет­ров­ський) - з 1925 ро­ку, та­кож ке­ру­вав єпар­хі­єю у 1933 ро­ці;

 

свя­щен­но­му­че­ник ар­хі­єпи­скоп Iно­кен­тій (Ти­хо­нов) - з 23 бе­рез­ня по лис­то­пад 1937 ро­ку. Був за­ареш­то­ва­ний і за­ги­нув у за­слан­ні. При­чис­ле­ний до ли­ку свя­тих;

 

єпи­скоп Єв­ло­гій (Мар­ков­ський) - з 23 лип­ня 1942 ро­ку по 1943 рік;

 

єпи­скоп Мак­сим (Ба­чин­ський) - ке­ру­вав єпар­хі­єю в 1944 ро­ці, з груд­ня 1945 ро­ку - єпи­скоп Лис­ков­ський, ві­ка­рій Горь­ків­ської єпар­хії;

 

єпи­скоп Вар­ла­ам (Бо­ри­се­вич) - хі­ро­то­ні­са­ний 13 трав­ня 1945 ро­ку, з січ­ня 1946 ро­ку - єпи­скоп Во­лин­ський і Рів­нен­ський;

 

про­тоі­є­рей Н. Са­ла­ту - ке­ру­вав єпар­хі­єю в 1946 ро­ці;

 

єпи­скоп Iа­ков (За­їка) - хі­ро­то­ні­са­ний 2 лю­то­го 1947 ро­ку, з 18 лис­то­па­да 1948 ро­ку - єпи­скоп Чер­ні­гів­ський і Ні­жин­ський;

 

єпи­скоп Ана­то­лій - у 1949-1951 ро­ках; хі­ро­то­ні­са­ний 30 січ­ня 1949 ро­ку, з 27 груд­ня 1951 ро­ку - єпи­скоп Кур­ський і Біл­го­род­ський;

 

єпи­скоп Iно­кен­тій (Зель­ни­цький) - у 1951-1952 ро­ках;

 

єпи­скоп Ан­д­рій (Су­хен­ко) - з 1952 ро­ку по 1955 рік;

 

ар­хі­єпи­скоп Си­ме­он (Iва­нів­ський) - з 17 жовт­ня 1955 ро­ку. З 1961 ро­ку - на спо­кої. У 1944 ро­ці був ви­сла­ний на 10 ро­ків до Си­бі­ру;

 

ар­хі­єпи­скоп Iо­а­саф (Ле­лю­хін) - з 1961 ро­ку; з 25 лю­то­го 1964 ро­ку - в са­ні ар­хі­єпи­ско­па. З 30 бе­рез­ня 1964 ро­ку - ми­тро­по­лит Ки­їв­ський і Га­ли­цький, Ек­зарх Ук­ра­ї­ни;

 

ар­хі­єпи­скоп Алі­пій (Хо­то­ви­цький) - з 30 бе­рез­ня 1964 ро­ку; з 24 квіт­ня 1966 ро­ку - в са­ні ар­хі­єпи­ско­па; з 11 лис­то­па­да 1975 ро­ку - на спо­кої;

 

єпи­скоп Ага­фан­гел (Сав­вин) - з 16 лис­то­па­да 1975 ро­ку. 1992 ро­ку - ми­тро­по­лит Оде­ський і Iз­ма­їль­ський;

 

ар­хі­єпи­скоп Фео­до­сій (Ди­кун) - з ве­рес­ня 1991 по 1992 рік. По­тім став ми­тро­по­ли­том Пол­тав­ським і Кре­мен­чу­цьким, відійшов до Господа 2000 року;

 

ар­хі­єпи­скоп Ма­ка­рій (Сви­стун) - з 22 черв­ня 1992 ро­ку; з 11 квіт­ня 2001 ро­ку - ми­тро­по­лит Він­ни­цький і Мо­ги­лів-По­діль­ський. Відійшов до Господа 4 червня 2007 року;

 

архієпископ Симеон (Шостацький) керує єпархією з 10 червня 2007 року.