Веб-конференція голови Синодального Видавничого відділу Української Православної Церкви, викладача Київської Духовної Академії, кандидата богослов’я протоієрея Володимира Савельєва

Веб-конференція голови Синодального Видавничого відділу Української Православної Церкви, викладача Київської Духовної Академії, кандидата богослов’я протоієрея Володимира Савельєва

 

Шановні читачі!

Учасник наступної Веб-конференції на нашому сайті — голова Синодального Видавничого відділу Української Православної Церкви, викладач Київської Духовної Академії, кандидат богослов’я протоієрей Володимир Савельєв.

Пропонуємо вашій увазі відповіді отця Володимира на запитання користувачів православного Інтернету.

Денис: Дорогий отче, чому випускається мало літератури державною мовою?

Протоієрей Володимир Савельєв: Шановний Денисе, в Україні взагалі видається недостатня кількість православної літератури. Тому рішенням Священного Синоду УПЦ від 18 квітня 2008 року (журнал №5) і було створено Видавничий відділ, основною метою діяльності якого є задоволення потреб Української Православної Церкви у духовній літературі. Одною з перших книг, виданих нашим відділом, був «Древній Києво-Печерський молитвослов», надрукований українською та церковнослов’янською мовами.

Зараз, наприклад, готується до друку «Православний Катехізис», теж українською. Але треба розуміти, що майже 99% релігійної літератури, яка рекомендована Церквою для духовного читання, потребує якісного перекладу спеціалістами високого професійного рівня, які б крім фахової світської освіти мали ще й вищу богословську. Тому прискорювати будь-якою ціною видавничий процес саме україномовної літератури навряд чи доречно. В противному випадку читач отримає книгу, від якої буде набагато більше шкоди ніж користі. Але, Денисе, хочу Вас запевнити, що робота в цьому напрямку ведеться. Для цього є і бажання й можливості. Потрібно лише терпіння.


Протоиерей Валентин, г. Новоград-Волынский: Мое почтение, дорогой отец Владимир! Не знаю, правильно ли адресован мой вопрос. Может быть, он больше относится к Литургико-богослужебной комиссии но, если можно, скажите свое мнение.

Как известно в нашей Церкви есть традиция крещаемому нарекать имя в честь одного из святых Православной Церкви. Многие священники на приходах сталкиваются с такой проблемой, когда к Таинствам приступают православные христиане, крещенные в других Поместных Церквях с именами, не значащимися в нашем месяцеслове. Можно ли издать для общецерковного пользования полный месяцеслов, куда были бы включены имена святых всех Поместных Церквей?


Протоиерей Владимир Савельев: Уважаемый отец Валентин! Автоматическое включение имен святых, канонизированных другими Поместными Церквями, в общий список месяцеслова без помещения, по меньшей мере, кратких сведений об их жизненном подвиге было бы вопиющим формализмом. Для осуществления этой идеи потребуются усилия не только одного Издательского отдела и даже не одной Украинской Православной Церкви. Этот проект может быть реализован только как общеправославный после его согласования хотя бы на уровне Предстоятелей всех Поместных Церквей.

Ткач Володимир Денисович, Чернівці: Чесний отче, благословіть!
1. Чи планує Видавничий відділ УПЦ збільшувати друк літератури українською мовою?

2. Розгляньте варіант друку коротких листівок пізнавального характеру про ази Православ’я для різного віку на противагу листівкам різних сект, засилля яких загрозливе.


Протоієрей Володимир Савельєв: Шановний Володимире Денисовичу!
1. Видавничий відділ УПЦ, безумовно, планує збільшення кількості україномовних видань. Але наскільки об’ємними будуть тиражі таких видань залежатиме не лише від нашого бажання, але ще й від такого чинника як фінанси.

2. Пропоную Вам сформулювати саму суть концепції випуску листівок пізнавального характеру і звернутися в наш відділ із конкретними пропозиціями. Але хочу зазначити, що формат наших видань дещо інший. Ми випускаємо переважно книжкову продукцію, на основі якої кожен приход за допомогою звичайного комп’ютерного обладнання може роздрукувати будь-яку листівку на будь-яку актуальну тему.

Іван Сорока, Тернопіль:
Чому багато книг не проходять цензуру, як це було за Синодального періоду Церкви? Книги з духом православного екстремізму можна купити в будь-якій церковній книжковій лавці. Це книги про не канонізованих святих, яким вже пишуть народні акафісти, про апокаліптичні тривоги та інше. Як Церква буде запобігати такому внутрішньому розладу?

Протоієрей Володимир Савельєв: Шановний Іване, хочу повідомити, що за рішенням Священного Синоду УПЦ від 18 квітня 2008 року (журнал № 5), видання, які пропонуються до друку з благословення Предстоятеля Української Православної Церкви, проходять обов’язкову богословську та літературну експертизу, яку проводить Видавничий відділ у співпраці з Київською Духовною Академією та Богословсько-канонічною комісією.

Дозвольте мені також не погодитися з Вашим висновком стосовно існування «внутрішнього розладу» в Церкві та твердження, що начебто у всіх православних парафіях продаються книги з «духом православного екстремізму».

По-перше важко зрозуміти, як можна поряд с таким словом як «екстремізм» ставити слово «православний», це все одно, що кілометри вимірювати у кілограмах. Екстремізм абсолютно не притаманний Православ’ю. Про це Ви можете дізнатись, прочитавши для початку хоча б «Православний Катехізис». Крім того ототожнювати людські пристрасті та деякі авторські викривлення з самим Православ’ям не тільки нерозумно, а й гріховно.

По-друге, для неупередженості погляду на стан речей в сфері православного книговидавництва слід констатувати наступне: література, яка зараз випускається православними видавництвами дійсно потребує більш якісного рівня редакційної підготовки, проведення обов’язкової та літературної експертизи, а також упорядкування системи її розповсюдження в мережі церковної книготоргівлі. Є надія на те, що всі ці питання найближчим часом обов’язково будуть розглянуті на черговому засіданні Священного Синоду Української Православної Церкви.
 
Протоиерей Игорь Дроговоз, Одесская епархия: Отец Владимир, благословите! Мой вопрос состоит в следующем — из года в год календарь Украинской Православной Церкви, который используют священники в алтаре, становится всё лучше и ИНФОРМАТИВНЕЙ, однако, как порой не хватает в месяцеслове данного календаря списка имён, например, грузинских, сербских и других святых. Особенно это актуально при Таинстве Крещения, когда необходимо давать имя, а многих имен просто нет, например Мирослав... Будет очень кстати, если имена святых будут добавляться.

Протоиерей Владимир Савельев: Уважаемый отец Игорь, согласно решению Священного Синода УПЦ от 18 апреля 2008 г. (журнал № 5) Издательский отдел занимается подготовкой к печати исключительно непериодической литературы. Задача по изданию Церковного календаря возложена на Синодальный Информационно-просветительский отдел.

Андрій Кравченко: Шановний отець Володимир, доброго дня! З великою повагою та вдячністю згадую Ваше служіння в Іллінському храмі. Скажіть будь-ласка, коли в наших церковних крамницях можна буде без проблем придбати Біблію, Закон Божий, можливо Молитовник, видані українською мовою?


Протоієрей Володимир Савельєв: Шановний Андрію, дякую за добрі слова на мою адресу. Стосовно україномовної Біблії слід зазначити наступне: зараз існує декілька перекладів Святого Письма українською мовою, але жоден з них не можна визнати таким, що повністю задовольняв би ті вимоги, що висуває сучасна біблійна наука до священних текстів. Переклад Біблії сучасною українською мовою може зайняти не один рік і вимагатиме координації зусиль багатьох науковців різних напрямків, які тим чи іншим чином мають пряме відношення до біблеїстики.

Андрію, хочу запевнити Вас: серйозна робота в цьому напрямку вже ведеться. Це стосується не тільки питання про видання Біблії українською мовою, але також і навчально-катехетичної літератури, зокрема Закону Божого.

Клавдія Дольницька, Закарпаття, пенсіонерка:
У мене син — інженер, працює в телефонній компанії. А у вільний час пише вірші, відвідує літературні вечори, однак дуже стидається своєї літературної творчості. Я ні разу ще не змогла вдома прочитати перед гостями щось з його віршів. Так само він їх приховує від своїх друзів. Скажіть мені як людина, яка щодня працює з творчими людьми — що робити? Бо в сина гарні вірші, а він їх приховує.

Протоієрей Володимир Савельєв:
Шановна Клавдіє, в душі кожної людини є дуже особисті речі, які вона не відкриває навіть найближчим людям. Потрібно поважати внутрішню свободу та особистий вибір кожного і, насамперед, власних дітей. Якщо Ваш син вирішить познайомити друзів зі своїм творчим доробком — він обов’язково це зробить.

Ольга Никоненко, вчителька молодших класів: Зізнаюся, що я — людина дуже зайнята. Працюю в школі й пропадаю тут з ранку до ночі. За цей час у мене накопичилося чимало власних матеріалів — педагогічних статей, розвідок, документів, звітів. Як ви думаєте, є сенс надрукувати їх десь у видавництві? Думаю, що невеличкий наклад я змогла б сплатити із власного гаманця. Але не знаю, чи буде хтось читати. Ви маєте досвід роботи у багатьох видавничих проектах — порекомендуйте щось. Бо мені здається, що люди крім дешевих детективів і гламурних історій нічого читати не хочуть.

Протоієрей Володимир Савельєв: Шановна Ольго, чи варто друкувати власні матеріли з педагогіки, краще поцікавитися у своїх колег-викладачів. Доречно звернутися і до свого приходського священика. Гадаю, він теж зможе дати Вам цінну пораду або рекомендації стосовно того, що робити з вашими напрацюваннями з педагогіки.
 
Романтик: Я — давній шанувальник усіх церковних прес-видань, інтернет-сайтів і телевізійних передач. Деякий час і сам потрошку дописував до єпархіальних видань. У мене накопичилося з тих часів чимало текстів — в сумі не менше 350 — 400 сторінок. Чи варто видати їх окремою книгою? Я тішу себе думкою, що достатньо того вже, як вони були видані свого часу в пресі. Але інколи непокоїть совість, що все ж таки треба їх ще раз перевидати. Звертаюся до вас із проханням про пораду.

Протоієрей Володимир Савельєв: Мені важко говорити про доречність видання Ваших текстів окремою книгою, особливо, коли невідомо, що саме вони собою являють. Але ж Ви, мабуть, співпрацювали з конкретними керівниками тих чи інших церковних видавництв або ЗМІ. Гадаю, вони зможуть дати вірну пораду відносно долі Вашого творчого доробку.

Ірина Лук’яненко, киянка: У мене вдома за багато років зібралася величезна бібліотека книг, однак я бачу, що більшість з них втратили свою актуальність — це старі радянські видання, малоцікаві на сьогоднішній день. Пропонувала їх у бібліотеку — не приймають, викинути шкода, самій читати — часу нема, а діти (сину 16, доньці 11) до книг не дуже охочі. Чоловік радить зачекати з рішенням, однак ці величезні купи книг заважають нам удома, створюють дискомфорт. Що робити з такими старими книгами?

Протоієрей Володимир Савельєв:
Шановна Ірино, якщо у Вас зібралася величезна кількість радянської малоцікавої на сьогоднішній день літератури (читай — макулатури), то вчиніть з нею так само, як би це зробили радянські школярі, або ж прислухайтеся до слів свого чоловіка. Порад тут може бути безліч, але краще подібні питання вирішувати на сімейній раді.

Олег Ракитний, приватний колекціонер: Спочатку трохи розкажу про себе. З 1990 р. я займаюся колекціонуванням, за цей час у мене зібралося досить багато речей церковних — книг, ікон, хрестів, медалей тощо. Оскільки це не є моїм прямим зацікавленням, бо я збираю переважно предмети мистецтва, я запропонував ці речі кільком знайомим віруючим, однак вони виявилися неготовими їх купити. Тоді я вже налаштувався передати їх безкоштовно кудись у храм, однак маю страх, що там їм не нададуть належної уваги. Як бути, отче?


Протоієрей Володимир Савельєв: Шановний Олеже, минулого року в Київській Духовній Академії було відкрито Церковно-археологічний кабінет. Саме туди Ви б і могли передати зібрані Вами колекції витворів церковного мистецтва.

Катерина Шовковична, Миколаївська область: Дорогий отець Володимир, я вітаю Вас на Веб-конференції. Довгий час я була парафіянкою Вашого храму, але з минулого року живу у Миколаївській області, а раніше жила в Києві. Тут більшість моїх знайомих виявилися або невіруючими, або протестантами. Я їм даю читати духовні книги, і вони їх сприймають, але до нашої Церкви переходити не хочуть. Які ще аргументи можна використати, щоб воцерковити цих людей, котрі вже стали мені друзями?

Протоієрей Володимир Савельєв: Шановна Катерино, місія серед невіруючих і місія серед інославних мають між собою суттєву відмінність. Християнина іншої конфесії не треба переконувати в тому, що Бог дійсно існує, а ось атеїста треба переконати і в дійсності буття Божого і в тому, що для людської душі необхідне живе богоспілкування, тобто релігія. Стосовно апології Православ’я, слід сказати наступне: найкращим свідченням істинності нашої віри є страждання мучеників та життя праведників. «Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця Вашого Небесного» (Мф. 5:16).

Денис Захарченко, Суми: Отче, я навчався у Сумському пастирсько-богословському училищі, але після двох курсів я мусив під тиском батьків перейти на навчання до Педагогічного інституту. Провчившись там п’ять років, я прийшов до думки, що мені все таки лежить дорога до Церкви. А я вже переїхав жити у Київську область на той час. Але не маючи повної духовної освіти, я не зміг висвятитися. Як мені бути?

Протоієрей Володимир Савельєв:
Шановний Денисе, в будь-якому випадку Вам необхідно звернутися до свого правлячого архієрея. Питання про рукоположення в священний сан чи навчання в семінарії вирішується виключно місцевим єпископом.

Світлана Дмитрук:
Розкажіть, будь ласка, в яких країнах світу Ви бували?

Протоієрей Володимир Савельєв:
Якщо не врахувати братніх нам країн — Росії та Білорусії, то побувати мені вдалося в Чехії, Німеччині, Нідерландах та Італії.

Віруючий з Кременчуцької єпархії:
Я ще наприкінці осені 2009 року приїздив у Києво-Печерську Лавру, щоб купити дитячої літератури на релігійну тематику, але майже нічого не знайшов. Я оббігав усі кіоски — нуль. Нещодавно прочитав на порталі «Православіє в Україні», що у Лаврі відкрилася лавка «Шишкін ліс», де можна купити такі книги. Тиждень тому мої київські знайомі ходили в Лавру у той кіоск спеціально на моє прохання, щоб знайти дитячі книги — ніякого кіоску вони не знайшли. Поможіть порадою — чи ми погано шукали, чи дійсно книги дитячі нині не видаються.

Протоієрей Володимир Савельєв: Рекомендую Вам зайти на офіційний сайт Видавничого відділу www.orthodoxbook.org.ua в розділ «Контактна інформація». Безпосередньо спілкуючись по телефону з нашими працівниками, Ви зможете оперативно отримати інформацію стосовно того, де саме на території Києво-Печерської Лаври знаходиться та чи інша книжкова лавка.

Член Клубу православної творчості, Київ: Зараз серед членів нашого клубу є багато молодих поетів, які пишуть свої вірші, але страждають через те, що не можуть їх видати. Чи займається очолюваний Вами відділ виданням духовної поезії? Якщо так, то куди можна звертатись, з ким можна поговорити?


Протоієрей Володимир Савельєв: На жаль, ми ще не займалися виданням духовної поезії, що написана сучасними молодими поетами і майже зовсім невідома для православного читача. Що конкретно можна порадити в такій ситуації? Для того, щоб розпочати серйозний діалог стосовно можливості подібного видання, необхідно для початку провести літературний конкурс у Вашому клубі православних митців. Після цього є сенс звернутися у конкретне видавництво і вже предметно обговорювати можливість видання поетичних творів.

Сергій Доренко:
Мудрими сказано: «Не роби ворогу своєму те, що ти не хочеш, щоб робили тобі». Це цілком християнське твердження, але мені відомо, що воно поширене й у мусульманській літературі. Як можна оцінити це явище? Чи воно має в собі екуменічний підтекст на зближення християнства з ісламом?

Протоієрей Володимир Савельєв: Шановний Сергію, це тільки на перший погляд «мудрість мудреців» цього світу здається схожою на слова Господа, Який говорив: «І як бажаєте, щоб вам люди чинили, так само чиніть їм і ви» (Лк. 6:31). В основі християнського «золотого правила» лежить заповідь любові до кожної людини в тому числі і до наших ворогів, чого Ви не знайдете в жодній зі світових релігій. Язичницька мораль теж знала подібну заповідь, проте в її основі лежав зовсім інший принцип, який зводив цю заповідь до банального утилітаризму. Певною мірою його можна виразити такими двома латинськими фразами: DO UT DES і DO UT FACIAS («я даю, щоб і ти дав» і « я даю, щоб і ти для мене щось зробив»). Христос навчав своїх послідовників зовсім іншому: «А коли любите тих, хто любить вас, яка вам за те ласка? Люблять бо й грішники тих, хто їх любить. І коли добре чините тим, хто добро чинить вам, яка вам за те ласка? Бо те саме і грішники роблять. А коли позичаєте тим, що й від них сподіваєтесь взяти, яка вам за те ласка? Позичають бо й грішники грішникам, щоб одержати стільки ж. Тож любіть своїх ворогів, робіть добро, позичайте, не ждучи нічого назад, і ваша за це нагорода великою буде, і синами Всевишнього станете ви, добрий бо Він до невдячних і злих» (Лк. 6:32–35). В Корані Ви теж не знайдете заклики Мухаммеда любити своїх ворогів. Максимум, чого можна очікувати від мусульманина — це поваги до благородного і сильного противника. Тому не варто шукати в подібних фразах якогось особливого екуменічного підтексту. Задача максимум в діалозі християнства з ісламом — це торжество ідеї мирного співіснування найбільших в світі за чисельністю релігій.

Василь Візичканич, 32 роки, Хустсько-Виноградівська єпархія Закарпатської області: Доброго дня! У мене таке питання: чи дозволяє Православна Церква шлюб правнуків рідних братів (за нашою закарпатською традицією — цей ступінь рідства вважається четвертим). Питання уточню — до своїх прадідів, які є рідними братами родословна і юнака і юнки йде по чоловічій (батьківській) лінії. До речі, через це у них обох навіть прізвище одне. Дуже дякую за відповідь.

Протоієрей Володимир Савельєв: Шановний Василю, згідно церковної традиції ступінь споріднення по прямій батьківській лінії визначається через підрахунок кількості народжень від юнака до спільного предка і від спільного предка до дівчини. Між двоюрідними братом і сестрою — 4-й ступінь споріднення, між троюрідними — 6-й ступінь, а чотириюрідними — 8-й ступінь. Церковний шлюб між братом та сестрою до четвертого ступеня включно безумовно є неможливим. Шлюб між особами, які знаходяться на шостому чи сьомому ступені споріднення, дозволяється лише єпископом. У Вашому випадку ми маємо 8-й ступінь споріднення. Тому немає ніяких канонічних перешкод для одруження таких молодих осіб.

Ніна Станиченко, 24 роки: Отче, я навчаюся в Педагогічному університеті імені М. Драгоманова на психологічному факультеті. Живу в університетському гуртожитку, але скоро планую переїхати на приватну квартиру, яку зніматиму спільно з двома подругами. Так сталося, що я довгий час була старостою студентської групи, і в мене у кімнаті зібралася ціла гора всяких рефератів, наукових робіт і навіть дві дисертації. Скажіть, це має якусь цінність? В університетські журнали пропонувати боюся, бо скажуть, що я привласнюю чужі авторські права. Але і викидати чиюсь роботу не хочеться. Може, є такі видавництва, де це може бути цікавим? У цих роботах присутня і церковна тематика. Скажу конкретніше — є реферат Людмили Семенченко «Християнські історичні хроніки в IV–VIII ст.», реферат Максима Бережного «Релігія та психологія: аспекти взаємодії», дисертація Андрія Дем’янюка «Компенсаторні функції свідомості з точки зору особистого духовного розвитку». Є багато інших праць. Поможіть порадою.

Протоієрей Володимир Савельєв:
Шановна Ніно, заочно встановлювати богословську цінність даних наукових робіт, а тим більше тішити Вас надією, що якесь видавництво ними зацікавиться, було б з моєї сторони безглуздо. Мабуть краще віднести ці роботи до наукової бібліотеки, де вони зможуть принести хоч якусь користь тим, хто цікавиться подібною тематикою.

Костянтин Голубчинський, магістр економіки: В 2006 році я брав участь у Київському літньому богословському інституті в селищі Лишня поблизу Макарова на Київщині, і там серед усіх виступаючих була молода жінка — економістка з Санкт-Петербурга. Вона активно доводила, що економістам найважче усвідомити своє християнське покликання, бо якщо філологи й філософи можуть стати богословами, то економістам в Церкві немає ким ставати.

Я у відповідь казав їй, що економіку можна осмислити як духовний феномен і навіть пропонував перечитати Адама Сміта. Не так давно вона надіслала мені укладену нею брошуру «Економіка й релігія у світлі буттєвих суперечностей» (2008 р., 76 стор. видавництво «Арена», Санкт-Петербург). Я перечитав, мені сподобалося. Авторка дійсно змогла показати, що економіка й релігія взаємопов’язані. У цьому світлі ставлю своє питання: чи не доцільно було б видати у видавництві УПЦ, якусь класичну економічну працю — припустимо, «Економікс» К. Макконелла і С. Брю — і додати до неї богословське пояснення, щоб раз і назавжди вирішити проблему з християнським покликанням економістів.


Протоієрей Володимир Савельєв:
Шановний Костянтине, на жаль Видавничий відділ Української Православної Церкви не займається написанням богословських коментарів до подібної літератури. Краще запропонувати це зробити фахівцям тих вузів, що проводять науково-богословську розробку зазначеної Вами проблематики. Після цього наш відділ обов’язково розгляне доцільність видання такої книги, яка можливо допоможе «раз і назавжди вирішити проблему з християнським покликанням економістів».

Л. Коробченко: Розкажіть, якщо це не секрет, про плани Видавничого відділу УПЦ на майбутнє.


Протоієрей Володимир Савельєв: Найближчим часом ми плануємо перевидати «Закон Божий», який було випущено 10-тисячним накладом у 2008 році (його було розпродано за декілька місяців). Також буде видано «Православний Катехізис» українською мовою. Є нагальна потреба в перевиданні Нового Завіту українською мовою (вперше надрукованого у 1988 році з благословення Патріарха Пімена). Зовсім скоро вийде з друку невеличка збірка проповідей Блаженнішого Митрополита Володимира «Сім слів Спасителя на Хресті».

Георгій: Як би Ви оцінили книги видавництва Мгарського Спасо-Преображенського чоловічого монастиря Полтавської єпархії?


Протоієрей Володимир Савельєв:
Так сталося, що в моїй особистій бібліотеці немає жодної книги цього видавництва. При нагоді обов’язково познайомлюсь з виданнями Мгарського монастиря і дуже сподіваюсь, що не залишусь повністю розчарованим.

Антон Каторжинський, секретар торгівельного представництва: Доброго дня! Розкажіть, будь ласка, наскільки добре, з Вашої точки зору, сьогодні захищаються в Україні права автора?


Протоієрей Володимир Савельєв: Наскільки мені відомо, українське законодавство по захисту авторських прав потребує суттєвого вдосконалення.

Ніна Крамська, журналістка, Харківська єпархія: Отче, Ви неодмінно чули про конфлікти, що свого часу точилися навколо нашого єпархіального журналу «Віра і розум», котрий такими великими зусиллями відродив митрополит Никодим. Журнал хотіли перехопити сторонні видавці й скористатися відомою назвою для своїх комерційних цілей. Однак ми вистояли, хоча ті люди ще довго чинили нам перешкоди. У чому полягає завдання таких часописів?

«Віра і розум» виходить двічі на рік і орієнтується на читача, знайомого з Біблією, з філософією, з історією науки. Вам не здається, що за такими виданнями — майбутнє церковного місіонерства?


Протоієрей Володимир Савельєв: Шановна Ніно, будь-яке добротне церковне видання займає своє особливе місце в такій величній справі як християнська місія. Завдання подібних часописів — це служіння словом для тих, хто серйозно цікавиться релігійно-філософською та історично-богословською тематикою і прагне підвищити рівень своєї духовної освіти.

Петро Луцишин: Яка Ваша думка про газету «Україна молода»? Цікавлюся з тої причини, що це, напевно, єдине сьогоднішнє видання, котре продовжує підтримувати Філарета.

Протоієрей Володимир Савельєв:
Шановний Петре, скажу відверто: цю газету я не читаю. Але якщо на її шпальтах дійсно друкуються публікації на підтримку Михайла Антоновича Денисенка, то звичайно моя оцінка буде вкрай негативною.

Ігор Котенко, журналіст:
Слава Ісусу Христу! Мені в моїх журналістських відрядженнях довелося добряче об’їздити всю Західну Україну. Немає такого місця на Тернопільщині чи Львівщині, де б я не був. Залишилося багато фотоматеріалів. На Вашу думку — чи цікаво було б їх видати окремим альбомом? Я не в захваті від своїх фотографічних здібностей, однак дійсно є дуже вдалі кадри. Можна просто вивісити все в Інтернеті й на тому поставити крапку. Що скажете?

Протоієрей Володимир Савельєв: Слава навіки Богу! Шановний Ігоре, видання кольорового фотоальбому з дотриманням сучасних поліграфічних стандартів — справа клопітка і недешева. Якщо у Вас є впевненість в доцільності такого видання, відповідні фінансові можливості, а також висновки фахівців відносно мистецького рівня всіх вдалих фотографій, то немає ніяких перешкод для втілення цього задуму.

Електронний євангелізатор: Хотів би висловити побажання, щоб у всесвітній інтернет-мережі було побільше богословських та духовно-просвітницьких сайтів. Конкуренція — гарантія успіху. Отче, як Ви ставитеся до різноманітних рейтингів популярності книжкових видавництв? Ви вірите в їхні цифри чи вважаєте, що такі рейтинги складаються на чиєсь комерційне замовлення? У котромусь номері журналу «Книжник-review» за 2007 рік є такі рейтинги, що їх тільки побачити і вмерти. Перші місця, звісно ж, у «Фоліо» та «Кальварії», хоча вони на половину виданих книг навіть не можуть знайти читача. Зате християнські видавництва всі опинилися на останніх місцях. Прокоментуйте, будь ласка.

Протоієрей Володимир Савельєв: Популярність того чи іншого православного видання практично не залежить від рейтингів, що публікуються в різноманітних світських газетах та журналах. Наш читач, як правило, користується церковними критеріями визначення важливості та актуальності сучасних православних видань. Велику роль у цьому відіграють рекомендації православних пастирів, які зобов’язані слідкувати за якістю літератури, розповсюджуваної в мережі церковної книготоргівлі.

Наталія Бендиковська: Порекомендуйте щось цікаве почитати з духовної або художньої літератури. Дуже Вам вдячна.

Протоієрей Володимир Савельєв:
Шановна Наталіє, практично неможливо навмання порекомендувати незнайомій людині щось цікаве для читання, бо невідомо, наскільки добре вона знайома з духовною та художньою літературою. Раджу Вам звернутися до свого духовного наставника. Впевнений, що він порадить Вам не тільки цікаву книгу, але ще й корисну для Вашого духовного збагачення.

Семен Чорнокутський: Отець Володимир! Скажу прямо — в мене серце болить, коли я бачу, як у книжкових магазинах при храмах роками стоять одні й ті самі книги, і ніхто їх не купує.

Сам я за останні чотири роки, що активно ходжу до Церкви, зібрав дві шафи різних книг, журналів, альбомів, календарів. І хоч не все те перечитав, бо часу не мав, але принаймні цікавлюся. Співчуваю Вам у вашій роботі, адже бачу, що духовні книги мало хто по-справжньому цінує. Але питання моє не про це. Я, буваючи в Києві (а живу в Житомирській області), завітав якось в один антикварний магазинчик на Андріївському узвозі — це найбільша антикварна лавка там.

Вона розташована десь на перетині 5-го й 7-го номерів будинків. І там я знайшов велику кількість старовинних ікон, а головне — фотографій та старих церковних книг. Чи не повинен власник лавки за обов’язком сумління віддати все те до Церкви? Я розумію, що не можна змусити його віддати це, бо це його майно. Але якщо запропонувати викупити в нього ті речі за пільговою ціною для Церкви? Може, він би погодився?


Протоієрей Володимир Савельєв:
Шановний Семене, власник лавки, який заробляє собі на хліб, перепродаючи старовинні ікони, навряд чи виявить бажання безвідплатно передати церковні речі в належне місце, якщо, звісно, кардинально не змінить свого ставлення до православної віри. А от чи погодиться він свої «скарби» віддати за пільговою ціною, треба запитати в нього самого.

Артем Царенко:
Нещодавно нарешті купив собі комп’ютер. Не можу натішитися. Мати вдома Інтернет — це величезна радість, а до того ж і користь. Постійно перечитую всі церковні новини, публікації. Захотілося і самому стати журналістом якогось церковного видання. Чи це реально?

Протоієрей Володимир Савельєв:
Шановний Артеме, стати православним журналістом цілком можливо. Потрібні лише три речі: щире бажання, наполеглива праця та церковне благословення.

Микола Лисинський, 49 років, Полтава: У мене складна життєва історія. Вперше я прийшов до віри у 1970-х роках і навіть служив паламарем у Вознесенському храмі — це було в Києві, де я навчався в Політехнічному інституті. Але потім якось втратив зв’язок із Церквою і вдруге повернувся до віри у 1990-х. Здійснив кілька паломництв всією Україною – біля десяти разів бував у Києво-Печерській Лаврі, у Почаївській Лаврі, в монастирях Буковини та Закарпаття, знаю прекрасні храми на Донеччині. Нещодавно я отримав запрошення їхати працювати до Португалії, але відмовився, бо прочитав у церковній пресі, що Церква не підтримує заробітчанства. Та там не такі й вигідні умови пропонували. Зараз працюю продавцем у магазині побутової техніки, мені подобається. Але відчуваю, що мушу щось зробити і для Церкви, та не можу зрозуміти, що саме. Щоб стати священиком — я не маю богословської освіти, щоб піти працювати до церковних відділів — не хочеться кидати свою роботу. Як мені вчинити? Бо дуже переживаю, треба ж і для Церкви попрацювати.

Протоієрей Володимир Савельєв: Коли воїни прийшли до Іоанна Хрестителя прийняти водне хрещення, вони запитали його: що нам робити? Відповідь була такою: «Нікого не кривдьте, не обмовляйте і задовольняйтесь платнею своєю» (Лк. 3:14). Тож будьте, Миколо, благочестивим прихожанином свого храму і продовжуйте ту діяльність, яка Вам подобається, не забуваючи настанову Хрестителя Господнього.

Аркадій Глушниченко, працівник Києво-Печерської Лаври:
У 2008 році я здійснив паломництво до Єрусалиму, яке справило на мене надзвичайне враження. З тих пір почав багато читати духовної літератури. Перечитавши море всього, я зрозумів, що богослов’я — це шлях духовного пошуку. Може, це тільки моя особиста думка. Скажіть, як розуміти, коли в різних богословських книгах зустрічаються суперечності? Не буду наводити приклади, бо вони, напевно, Вам і так відомі. Хіба можуть в богослов’ї бути суперечності?

Протоієрей Володимир Савельєв:
Шановний Аркадію, в православному богослов’ї немає жодних протиріч, що мають відношення до тих християнських істин, від прийняття яких залежить наше спасіння. В книгах на богословську тематику суперечності дійсно зустрічаються, але вони пов’язані виключно з людським фактором. Тому треба чітко розрізняти богословські думки чи навіть богословські системи окремих теологів, від тієї богословської спадщини, яку вірно зберігає Свята Православна Церква.

Ирина Семенова:
Уважаемый протоиерей Владимир, хочу задать два вопроса:
1. Как и где узнать относительно староверов? Как это соотносится с Православием?
2. Существует ли родовое проклятие? И если да, то, что нужно сделать, чтобы от него избавиться? В Православном Молитвослове в молитве детей об усопших родителях упоминается на счет проклятия до третьего и даже четвертого колена.


Протоиерей Владимир Савельев:
Уважаемая Ирина, староверов правильнее называть старообрядцами, поскольку речь всё же идет о строгом следовании старым обрядам, а не о какой-то другой вере, которая существенно отличалась бы от православной.

Старообрядчество возникло во второй половине XVII века в результате отделения от Русской Православной Церкви части верующих, отказавшихся принять церковные реформы Патриарха Никона (1652–1666). Целью их было приведение к единообразию богослужебного чина Русской Церкви с Греческой Церковью. Суть реформ касалась главным образом обрядовой стороны: введения трехперстного крестного знамения вместо двуперстного; отмены так называемых метаний, или малых земных поклонов (в 1653 году Патриарх Никон разослал по всем московским церквям «память», в которой говорилось: «не подобает в церкви метания творити на колену, но в пояс бы вам творити поклоны; еще и тремя персты бы есте крестились»); изменения направления движения во время крестных ходов и вокруг крещальной купели (хождение против солнца — "посолонь"), редактирования текстов Священного Писания и богослужебных книг (например, имя «Ісус» было заменено на «Іисус»), изменения числа просфор на проскомидии, замены сугубого (двойного) произнесения «аллилуйи» на трегубое (то есть на тройное), изменения формы креста (допущение изображения шестиконечного креста наряду с восьмиконечным) и др.

Богослужебная реформа вызвала острое сопротивление части духовенства и мирян, выступивших в защиту старых обрядов. Во главе старообрядческого раскола стоял протопоп Аввакум (1620–1682). После осуждения на церковном соборе 1666—1667 гг. он был сослан в Пустозёрск, где через 15 лет и был сожжен по указу царя Фёдора Алексеевича. Началось жестокое преследование старообрядцев царскими властями. В ХХ веке позиция нашей Церкви по старообрядческому вопросу значительно смягчилась. Поместный Собор РПЦ, состоявшийся в 1971 году, определил «утвердить постановление Патриаршего Священного Синода от 23 (10) апреля 1929 года об упразднении клятв Московского Собора 1656 года и Большого Московского Собора 1667 года, наложенных ими на старые русские обряды и на придерживающихся их православных христиан, и считать эти клятвы, яко не бывшие».

Тем не менее, формальная правота старообрядцев обернулась нравственной неправотой по отношению ко всей Церкви. Трагедия раскола в том, что для приверженцев протопопа Аввакума богослужебные обряды оказалась важнее самой сути православного вероучения. Была догматизирована внешняя форма обряда. Однако же следует помнить, что сами по себе старые обряды, без единства с Церковью, человека не спасают.

В ответ на вопрос о существовании родового проклятия приведу цитату из Книги пророка Иеремии: «Вот наступают дни, говорит Господь, когда Я заключу с домом Израиля и с домом Иуды Новый Завет… В те дни уже не будут говорить: “отцы ели кислый виноград, а у детей на зубах оскомина”, но каждый будет умирать за свое собственное беззаконие; кто будет есть кислый виноград, у того на зубах и оскомина будет» (Иер. 31:31, 29–30). Древнее представление о родовом проклятии должно рассматриваться только в генетическом, а не в сотериологическом аспекте. Это означает, что дети могут унаследовать от родителей предрасположенность к тем или иным телесным или душевным недугам, но расплачиваться за свои греховные поступки они будут лично. За грехи своих родственников никто перед Богом отвечать не будет, каждый ответит сам за себя.

Дмитро Друлаковський:
Хто Ваші улюблені автори в художній літературі?

Протоієрей Володимир Савельєв: Шановний Дмитро, щоб не втомлювати читачів переліком імен, з Вашого дозволу назву лише одне прізвище. Це Микола Васильович Гоголь, який залишив після себе не тільки літературний, але й духовний спадок.

Ганна, парафіянка Мгарського Спасо-Преображенського монастиря: Спершу хочу сказати про радощі. За останні три роки мені вдалося знайти кількох спонсорів й організувати різні церковні справи — у кількох селах встановлена великі гарні дерев’яні хрести, в одному місці облаштовано каплицю й розіслано поштою велику кількість літератури видання Мгарського Спасо-Преображенського монастиря до світських бібліотек (тих, що діють при навчальних закладах, і просто міських або селищних).

Тепер про проблеми. Я з деякими знайомим волонтерами дуже хотіла видати збірку проповідей українських архієреїв, однак забракло можливостей. Після цього ми думали організувати серію передач на радіо, об’єднаних церковною тематикою, однак не знайшли порозуміння з керівництвом кількох радіоканалів. У майбутньому є плани облаштувати музей християнських цінностей у Криму, однак я боюся, що знову не знайдемо фінансової підтримки. Що б Ви порадили у цій ситуації?


Протоієрей Володимир Савельєв:
Шановна Ганно, питання фінансового забезпечення подібних проектів є складним, але не таким, що взагалі не має вирішення. Як правило, в таких випадках у письмовій формі обґрунтовується доцільність та актуальність конкретного проекту. Якщо він має відношення до церковного життя, то його необхідно обов’язково узгодити зі священноначалієм. Як відомо, в Церкві всі важливі справи робляться з благословення єпископа. Думаю, що при грамотній презентації подібного проекту, гроші обов’язково знайдуться.

Ірина, Рівненщина, 35 років:
Слава Богу, отець Володимир. В нашому селі Симонів завжди існувала єдина громада УПЦ Московського патріархату, є дуже гарна церква з настоятелем отцем Богданом. А два роки тому в приміщенні колишньої контори колгоспу облаштували місце для відправ люди, які належать до розкольників (київський патріархат). На Хрещення Господнє наш священик освячує наші будинки. Всі радо його зустрічають, чекають. Що робити, коли приходить «священик» від розкольників? Не впускати? Це питання хвилює багатьох моїх односельчан. Дякую.

Протоієрей Володимир Савельєв: Слава навіки Богу! Шановна Ірино, в містечку з якого я родом, священик зіткнувся з дещо іншою проблемою, але його досвід може стати Вам у нагоді. Крім православних у нашому місті мешкають розкольники і сектанти. Тому перед тим, як ходити на Водохрестя по домівках, батюшка попросив кожного прихожанина на своїх воротах повісити хрест, зроблений із гілочок ялинки. Чия домівка не була помічена хрестом, туди священик не заходив. Щось подібне можуть зробити і Ваші односельці, заздалегідь попередивши розкольника, де краще йому не слід з’являтися. Але якщо він і зайде, то спокійно треба пояснити, що Ви не бажаєте з ним мати молитовного спілкування. Саме головне зберігати внутрішній спокій і мати мир з усіма людьми, якщо це тільки можливо з нашої сторони (Рим. 12:18).

Иеромонах Александр (Дзюба), Москва, hramfl@rambler.ru: Ваше Высокопреподобие! Если человек по незнанию крестился или отпел покойника в храме т.н. «киевского патриархата», нужно ли его заново крестить или отпевать? Какая у вас практика? Приезжающие с Украины в Москву иногда задают нам такой вопрос.

Протоиерей Владимир Савельев: Досточтимый отец Александр, обстоятельный ответ на этот вопрос даёт постоянный член Священного Синода Украинской Православной Церкви митрополит Черновицкий и Буковинский Онуфрий: http://www.pravoslavye.org.ua/index.php?r_type=article&action=fullinfo&id=27153
Процитирую последнюю его фразу: «У наших раскольников, к сожалению, пока что не просматриваются намеки на покаяние. Поэтому сегодня применять к ним церковную икономию невозможно».

Владимир: Отче, как православным относиться к поэту Тарасу Шевченко? Это украинский поэт или все-таки всерусский?


Протоиерей Владимир Савельев: Уважаемый Владимир, думаю, что Тарас Шевченко всё же украинский поэт. Относитесь к нему, как Вам подсказывает Ваша христианская совесть.

Студенты второго курса КДА: Отец Владимир, сердечно благодарим за преподавание нам Основного богословия в Духовной Семинарии. Когда узнали, что Вы не будете нам преподавать на 2 курсе КДА, мы очень огорчились! Почему Вы ушли?

Протоиерей Владимир Савельев:
Уважаемые студенты, не огорчайтесь! Мы с вами встретимся через год. Я не оставил нашу духовную школу и продолжаю преподавать Основное богословие на ІІІ-ем курсе Академии. Человеку невозможно хорошо делать одновременно несколько дел. Пришлось почти полностью переключиться на работу в Издательском отделе.

Клим, аспірант, 23 роки:
Я би хотів дізнатися, де можна придбати Біблію українською мовою (я не націоналіст, але це моя рідна мова), а також катехізис Православної віри (не дуже великий, бо Закон Божий у нашій церкві — десь на 1000 сторінок)?

Протоієрей Володимир Савельєв: Шановний Климе, слідкуйте будь-ласка за новими виданнями нашого відділу на сайті http://www.orthodoxbook.org.ua/ Принаймні в цьому році буде надрукований Новий Завіт та Катехізис української мовою. На сайті також є розділ «Контактна інформація». Завжди раді дати більш конкретну інформації стосовно діяльності Видавничого відділу.
 
 
Ковальчук Ігор Андрійович, студент 6-го курсу Ужгородської української богословської академії ім. свв. Кирила і Мефодія: Ваше Високопреподобіє, дорогий отець Володимир, прошу Вашого благословення. На даний час виходить багато церковних-богослужбових книг, вкладуться багато праці нашими отцями, викладачами, студентами по всій Українській Православній Церкві (УПЦ). Мені хотілось би дізнатися, яку більше категорію книг видає Видавничий відділ Української Православної Церкви? Як просувається нелегкий, але плідний шлях перекладу богослужбових книг на державну українську мову? І чи будуть нові книги, хоча б в одному-двох екземплярах надсилатися на богословські навчальні заклади (УПЦ), для ознайомлення?

Протоієрей Володимир Савельєв: Шановний Ігоре Андрійовичу, на даний час найбільше книг видано з гомілетики. В основному це збірки проповідей Предстоятеля нашої Церкви Блаженнішого Володимира: «Слово Предстоятеля», «Помилуй мя, Боже, помилуй мя», «Христос — наша Пасха», «Заступница усердная рода христианского», «Дивен Бог во святых Своих». Видавничий відділ також видає богослужбову, богословську, катехізаторську, дитячу та іншу літературу. На сайті http://www.orthodoxbook.org.ua/ Ви зможете детальніше ознайомитися з нашими виданнями. На жаль питання про розсилку нових книг поки що не розглядалося. Але оскільки постійним гостем Видавничого відділу є ректор Вашої богословської Академії протоієрей Віктор Бедь, то дану проблему ми успішно зможемо вирішити.

Володимир: Слава Ісусу Христу! Хотілося б взнати, коли видавничий відділ УПЦ займеться виданням серйозної богословської літератури, адже саме такої літератури на українській мові не вистачає?! Крім того, чи не здається Вам, що Видавничому відділу другої в світі, за кількістю приходів, Православній Церкві, повинно бути соромно за настільки малу кількість виданої богословської літератури? Адже це один із стовпів Церкви!

Протоієрей Володимир Савельєв: Слава навіки Богу! Шановний Володимире, Видавничий відділ займається виданням серйозної богословської літератури. Як приклад, книга викладача КДАіС протоієрея Олега Кожушного «Преподобний Роман Солодкоспівець і візантійська гімнографія ІІІ–VIII століть». Наукові статті в Трудах Київської Духовної Академії теж переважно друкуються українською мовою. Погоджусь з вами, україномовних наукових видань дійсно не вистачає. Але треба бути реалістом. Адже науково-богословські дослідження, які були б написані українською мовою і привертали увагу видавців, зустрічаються не так часто. Крім того, підготовка серйозної богословської книги може займати не один місяць, а інколи і не один рік. Кількість православних видань також залежить від кількості видавництв, які випускають книги на релігійну тематику. Тому потрібно не соромитись цієї проблеми, а спільними зусиллями її вирішувати.

До речі, зверніться в будь-яке світське видавництво та поцікавтеся, скільки часу воно витратить на підготовку до друку вищевказаної книги протоієрея Олега Кожушного, і Ви зрозумієте наскільки необґрунтованими є Ваші закиди по відношенню до Православної Церкви.

Микола, 28 років, Чернівці:
Ваше Високопреподобіє, що підготував до друку та видав українською мовою очолюваний Вами відділ у 2009 році? Оскільки нагально відчувається брак такої продукції, особливо для дітей та молоді у наших західноукраїнських єпархіях? Які заплановані напрацювання у цьому напрямку на 2010 рік?

Протоієрей Володимир Савельєв: Шановний Миколо, про видавничу діяльність нашого відділу за 2009 рік Ви можете дізнатися з мого річного звіту, який розміщений на офіційному сайті Української Православної Церкви: http://orthodox.org.ua/uk/node/6100

Діана:
Чи можна повінчатися в православній церкві не уцілувавши хрест і не перехрестившись?

Протоієрей Володимир Савельєв:
Шановна Діано, у свідомому стані повнолітня православна людина не цілує хрест і не хреститься взагалі лише в двох випадках: коли вона не має здоров’я це зробити, тобто знаходиться на смертному ложі, або ж закована в кайдани. В першому випадку їй потрібно готовитися до життя вічного, а в другому — покладаючись на Господа, чекати звільнення.

Владимир Нежевенко , 44 года, Харьковская епархия: Я понимаю, что мой вопрос не совсем по адресу, но все же. Расскажите, пожалуйста, что такое ВЕЛИКАЯ СХИМА? Если можно, подробно.


Протоиерей Владимир Савельев: Уважаемый Владимир, слово «схима» греческое и буквально означает — «внешний вид», «образ», «форма». Некоторые лингвисты переводят его как «образ действий»; «достоинство», «положение», «сан». Великая схима или «великий ангельский образ» — это третья степень православного монашества. Принятие схимничества, или великой схимы — есть совершеннейшее отчуждение от мира, вящее желание разрешиться от мира и со Христом быть (Флп. 1:23). Чин пострижения в Великую схиму напоминает чин пострижения в малую, поскольку монах произносит по сути те же обеты: послушания, нестяжания и девства. При пострижении схимнику дается новое имя. Облачение великосхимника состоит из рясы, парамана (небольшой четырёхугольный плат из материи с изображением восьмиконечного православного креста на подножии, орудий страстей Христовых и черепа Адама), куколя (остроконечная шапочка с крестами), мантии, чёток и сандалий. В монастырях великосхимники обычно живут отдельно от другой братии и занимаются тем, что непрестанно творят молитву.

Александр: Скажите, пожалуйста, в последнее время многие ученые пишут книги на богословские темы. Этих работ уже внушительное количество. Ведется ли работа с этими авторами по изданию их монографий? И правд ли что, в Украинской Православной Церкви издается только то, что исходит от священноначалия? При этом, что качество этих работ на низком уровне.

Как вы оцените деятельность Издательского отдела сегодня, ведется ли работа по поиску книг для издания, или все ограничивается только переизданием репринтов, или памятными датами, к которым в спешке что-то издают?


Протоиерей Владимир Савельев: Уважаемый Александр, по мере сил и возможностей Издательский отдел проводит работу с новыми авторами относительно публикаций их научных монографий. Однако работа по изданию научной литературы должна проводиться ещё и теми учебными заведениями, где пишутся и защищаются диссертации. Кроме того, в издании научных монографий должны быть заинтересованы и сами авторы. Также следует помнить, что в наше время финансовые возможности Церкви небезграничны. Александр, попробуйте сами хотя бы раз принять участие в издании серьезного богословского труда, и Вы убедитесь в том, насколько сложна эта задача, и сколько сил нужно положить для ее осуществления.

Относительно качества издаваемых книг ждем не огульных обвинений, а конкретных замечаний и предложений.

Оксана Марківна, місто Татарбунари, вчитель: Отче, підкажіть, будь-ласка, де у Києві можна придбати підручники з релігійної тематики для школи? Я чула, що восени у Лаврі була презентація книги «Таїнство віри». Де можна придбати таку книгу? Вдячна за відповідь.

Протоієрей Володимир Савельєв: Шановна Оксано, виданням книги Голови Відділу зовнішніх церковних зв’язків РПЦ архієпископа Волоколамського Іларіона (Алфєєва) «Таїнство віри» займався Відділ зовнішніх церковних зв’язків Української Православної Церкви. Щоб придбати цю книгу, слід звернутися до видавців.

Більш конкретну інформацію стосовно підручників з релігійної тематики Ви зможете отримати у Місіонерському відділі при Священному Синоді УПЦ.

Миронюк Олег: Отец Владимир, благословите! Возможно ли спастись во Христе в нашем современном мире?

Протоиерей Владимир Савельев:
Олег, «невозможное человекам возможно Богу» (Лк. 18:27).

Николай: Здравствуйте, отец Владимир! У меня вопрос, наверное, из разряда элементарных. Почему в некоторых храмах масленица празднуется в мясопустное воскресенье (т. е, когда идет заговенье на мясо)?

Ведь в церковном календаре указано, что масленица — это последняя седмица перед Постом, начиная с понедельника. Возможно, более правильным было бы празднование масленицы в Прощеное воскресенье, когда народ Божий заговляется перед началом Великого Поста?


Протоиерей Владимир Савельев: Уважаемый Николай, масленицей в Православной Церкви именуется ни какой-то конкретный праздник, а сырная седмица. Она завершается Неделей сыропустной, или Прощеным воскресеньем. Церковный устав на этой седмице не предписывает никаких особых торжеств или гуляний. Масленицей Церковь постепенно готовит верующих к Великому посту. На масляной в среду и пятницу в православных храмах службы совершаются подобно великопостным с молитвами преподобного Ефрема Сирина и с земными поклонами. В эти два дня нет Божественной литургии, а в течение всей седмицы не полагается совершать таинство Венчания. Поэтому с точки зрения христианского благочестия церковным людям уместнее заговеться и на мясо и на веселье за неделю до Прощеного воскресения, когда совершается чин прощения, и христиане с дерзновением приступают к великому духовному деланию — очищению своих душ.

С древних времен в народе сложилась традиция «широко» праздновать масленицу. Следует помнить, что эти гуляния не носят религиозного характера, но они и не возбраняются Церковью, если не выходят за пределы христианского благочестия.

Ирина Семеновна, 43 года, Чернигов:
Скоро год, как умер мой отец. Он крещенный, умирал, будучи 11 суток в коме. После Соборования остановилось кровотечение, и кома продлилась на трое суток. Простились ли ему грехи, если учесть, что он не мог исповедаться и причаститься? Правильно ли я считаю, что кома — это дар Божий? Иначе он бы испытывал страшные муки, а так просто слышал нас, реагировал на молитвы — смог сам пошевелиться

Протоиерей Владимир Савельев: Уважаемая Ирина Семеновна, милостивый Господь всегда облегчает страдания верующих людей, лежащих на смертном одре и страдающих неизлечимыми болезнями, особенно когда над ними совершается таинство Елеосвящения. Истинность Ваших выводов относительно последних дней жизни отца являются вполне обоснованными и не вызывают у меня и тени сомнения. Молитесь в церкви и дома за упокоение его души, полагаясь на милосердие Господа нашего Иисуса Христа.

Іоанн: Як Церква ставиться до гомосексуалістів-священиків і чародіїв-священиків? Які застосовує покарання або відлучення від церкві таких людей? Яка позиція Церкви і Предстоятеля УПЦ із цього питання?

Протоієрей Володимир Савельєв:
Церковна позиція щодо мужолозтва викладена в «Основах соціальної концепції Руської Православної Церкви». Дозволю собі процитувати декілька речень з цього документу. «Святе Письмо та вчення Церкви недвозначно піддають осудові гомосексуальні статеві зв’язки, вбачаючи в них гріховне спотворення Богом даної природи людини. Апостол Павло, характеризуючи моральній стан язичницького світу, називає гомосексуальні стосунки найбільш “ганебними пристрастями” та “непотребствами”, що оскверняють людське тіло... (Рим. 1:26–27). “Не обманюйте себе... ні малакії, ні мужоложники... Царства Божого не успадкують”, — писав апостол мешканцям розбещеного Коринфа (1 Кор.6:9–10). ... Не відмовляючи нікому в основних правах на життя, особисту гідність та участь у суспільних справах, Церква, проте, вважає, що особи, які пропагують гомосексуальний спосіб життя, не повинні бути допущені до викладацької, виховної та іншої роботи серед дітей та молоді, а також займати керівне становище в армії та виправних установах».

Згідно церковних правил єпископ, пресвітер чи диякон, викритий у содомських гріхах чи чародійстві, негайно позбавляється священного сану. А ті, що заскніли в цих диявольських діяннях, взагалі відлучаються від Церкви.

Максим, Киев:
Отец Владимир, Вы много лет преподавали в Академии и Семинарии Основное богословие, но теперь уже не преподаете. Чем вызван ваш практически полный уход из преподавательской деятельности?

Протоиерей Владимир Савельев:
Уважаемый Максим, я уже отвечал на подобный вопрос студентов ІІ-го курса КДА. Хочу только добавить, что кроме преподавания на ІІІ-ем курсе я заведую кафедрой Основного богословия и апологетики, а также являюсь ответственным редактором журнала «Труды Киевской Духовной Академии».

Тимофей: Благословите, отец Владимир! Давно ищу акафист моему святому апостолу Тимофею. Хотел бы узнать, может они были изданы Вашим издательством? Если да, то подскажите, где можно его найти?

Протоиерей Владимир Савельев: Уважаемый Тимофей, к сожалению, мы не издавали акафист святому апостолу Тимофею.

Анатолій, м. Почаїв: Слава Богу, благословіть. Скажіть, будь ласка, чи є (або готується до випуску) Біблія українською мовою, яка зберігала деякий слов’янізм, і не є настільки українізованою, як ті, що зараз можна купити в різних церковних крамницях?

Або якою Біблією, на даний час, можна користуватися, яка була б визнана нашою Церквою (УПЦ-МП)? Чи можна мені співпрацювати з Вами і чим би я міг Вам допомогти у видавничій сфері?


Протоієрей Володимир Савельєв:
Шановний Анатоліє, існуючі на сьогоднішній день переклади Біблії українською мовою — Пантелеймона Куліша, Іларіона Огієнка та Івана Хоменка — не використовуються в Православній Церкві для богослужбового вжитку. Але це не означає, що цими перекладами Біблії не слід користуватися для кращого розуміння біблійного тексту. Справжня наукова робота з перекладу Святого Письма українською мовою ще попереду.

Свої пропозиції відносно співпраці з Видавничим відділом можете залишати на нашому сайті через зворотній зв’язок.

Іван Вдовічен, Буковинська єпархія: Скажіть, будь-ласка, чи є церковні корені святкування Масляної перед Великим постом, як це роблять багато священнослужителів?

Протоієрей Володимир Савельєв: Шановний Іване, слід зазначити, що не існує такого православного свята, як «Масляна», тому Ви його не знайдете в жодному церковному календарі. Масляниця, згідно церковного уставу — це Сирна седмиця, яка є останнім підготовчим тижнем до Великого Посту. Але існує народна традиція святкування «масляної». Церква не забороняє в ці дні народні гуляння та торжества, якщо вини звершуються в межах християнської пристойності і не носять язичницького характеру. Хоча ми і відмічаємо «народну масляницю», але ми не повинні її сприймати як релігійне свято.

Марія Іванівна, викладач: Батюшка, благословіть. Яке Ваше ставлення до того, що у Почаївській Лаврі так важко з книгами на українській мові, особливо важко їх видати? Як Ви думаєте, чому намісник є таким противником україномовних книг і чи не планується у найближчий час поміняти це відношення щодо літератури українською мовою, адже діти російською вже не читають?

Протоієрей Володимир Савельєв:
Шановна Маріє Іванівно, вибачте, але я відповім лише на запитання, яке стосується моєї діяльності як Голови Видавничого відділу. На мою думку видання православної дитячої літератури українською мовою має стати одним із пріоритетних завдань книжкової справи в нашій Церкві.

Роман Кмирів, Вінницька область: Благословіть, отче. Як Ви гадаєте, за нового Президента можна буде друкувати літературу українською мовою, зокрема церковно-релігійну і чи плануєте робити це Ви особисто? Дякую.


Протоієрей Володимир Савельєв:
Шановний Романе, хочу Вас запевнити, що вибори нового президента аж ніяк не вплинуть на можливість друкувати релігійну літератури українською мовою і не змінять видавничих планів нашого відділу.

Володимир, Бостон, США, Українська Православна Церква в США Константинопольського Патріархату:
Шановний отче Володимире! Бажаю Вам Божої допомоги та успіхів у Вашій діяльності. Скажіть будь-ласка, чи плануєте Ви видання праць сучасних богословів? Дякую за увагу.

Протоієрей Володимир Савельєв: Шановний Володимире, дякую за добрі побажання! В першу чергу ми плануємо видавати наукові праці викладачів Київської Духовної Академії окремими монографіями, або ж поміщати їх статті в академічному журналі. Редакційна рада Видавничого відділу також розглядає пропозиції і інших православних богословів щодо публікації їх наукових робіт. Якщо конкретний проект буде затвердженим Предстоятелем Церкви і отримає необхідне фінансування, то він обов’язково буде реалізований.

Ієромонах Лука (Михайлович), Свято-Успенська Унівська Лавра, УГКЦ: Всечесний отче Володимире, моє питання стосуватиметься стану справ у видавничому просторі УПЦ.

Мені часто потрапляють до рук видання, що вийшли друком в лоні УПЦ. Мушу подякувати за хороші численні видання, які мав нагоду переглядати і читати (різного жанру). Це стосується теж деяких хороших періодичних видань.

Однак попри те не можу не зауважити (і мабуть не тільки я) існування і певної не зовсім духовно зрілої літератури, яка з'являється. Особливо це стосується видань деяких монастирів в Україні, які тиражують часто досить низькопробну «духовну» літературу. Трапляється, що її підписують досить авторитетними авторами і благословеннями. Наводять досить сумнівні цитати зі старців. Доводилося бачити і відчути на власному досвіді, як ще не зовсім воцерковлені особи дуже нашкодили собі, читаючи подібного роду літературу. (Здебільшого вони викликають у читача відчуття страху, який не може ставати наріжним каменем духовного життя початкуючого християнина). Розумію, що велике значення має те, у кого людина духовно окормлюється...і все таки?
Але це просто роздуми вголос...

Отож, мої запитання:

1) Як функціонує в УПЦ система рецензування на рівні єпархіальних і загальноцерковних видань?

2) Як виглядає система відповідальності за те, що видано?

3) Який є стан справ з виданням українською мовою духовної класики Святих Отців Церкви (в тому числі серійні видання)?

4) В українській православній традиції був унікальний пласт могилянських богослужбових видань в XVII ст. Вони мали неперевершений зовнішній колорит, питомий для української церковної традиції. Зараз здебільшого можна спостерегти зразки стандартизованого синодального типу, який природно з часом витворився.

Однак чи не доцільніше було б, на Вашу думку, попрацювати над сферою літургійних богослужбових видань в плані зовнішнього оформлення в дусі рідної древньому українському православ’ю традиції?


Протоієрей Володимир Савельєв: Шановний отче Луко, вся церковна література, що видається з благословення Предстоятеля Української Православної Церкви проходить обов’язкове рецензування в спеціальній комісії при Видавничому відділі УПЦ. Зараз Видавничим відділом більш детально розробляється порядок проведення богословської та літературної експертизи всіх без виключення видань, які пропонуються до друку з благословення єпархіальних архієреїв. Раджу уважно слідкувати за рішеннями Священного Синоду УПЦ, в яких міститься вся необхідна інформацію стосовно церковного книговидавництва.

Питання про видання класичних патристичних творів українською мовою є дійсно актуальним для нашої Церкви. Ми покладаємо надію, що найближчим часом з’являться нові академічні переклади святих отців українською мовою, а від так і нові видання.