Веб-конференція голови Відділу зовнішніх церковних зв’язків УПЦ, викладача Київської Духовної Академії архімандрита Кирила (Говоруна)

Веб-конференція голови Відділу зовнішніх церковних зв’язків УПЦ, викладача Київської Духовної Академії архімандрита Кирила (Говоруна)

Микола, Київ: Доброго дня, чесний отче!
Чи будуть запрошені гості ― православні з української діаспори (Канада, Росія, США, Австралія та ін.) на Собор УПЦ у 2008 році?


Архімандрит Кирил: Шановний Миколо, ми завжди раді гостям, які приїздять до нас із української діаспори, і прагнемо налагодити якомога тісніші контакти з ними. Що стосується їх участі в Соборах нашої Церкви, то, згідно з її Статутом, у цих Соборах можуть брати участь лише члени Української Православної Церкви.

Роман: Скажите, пожалуйста, как представитель ОВЦС УПЦ, примет ли участие в торжествах 1020-летия Крещения Руси Константинопольский Патриарх Варфоломей, учитывая то, что официально его не приглашал ни Святейший Патриарх Алексий, ни Блаженнейший Митрополит Владимир?

И еще: насколько серьезны заявления Виктора Ющенко такого плана: Украинская Церковь вернется в лоно Константинопольского Патриархата?

Почему представители одной Поместной Церкви пытаются решить дела в другой Поместной Церкви, тем более, когда их об этом не просили? Ваше мнение на столь открытое вмешательство власти во внутрицерковную жизнь и своеволие Константинопольской Церкви?


Архимандрит Кирилл: Уважаемый Роман, для того, чтобы кто-нибудь из представителей или Предстоятелей других Поместных Православных Церквей принял участие в торжествах по случаю 1020-летия Крещения Руси, он должен получить приглашение либо Святейшего Патриарха Алексия, либо Блаженнейшего Митрополита Владимира. Пока что такое приглашение Святейшему Патриарху Константинопольскому Варфоломею не было направлено, поэтому его участие в торжествах не ожидается.

Что касается второго вопроса, то заявления представителей нашей власти еще не отражают позиции самой Константинопольской Церкви. Я надеюсь, что Святейший Патриарх Варфоломей проявит присущую ему мудрость и не позволит, чтобы Константинопольская Церковь была втянута в политические авантюры, которые могут лишь усугубить и без того сложную церковную ситуацию в Украине.

Іван Верстюк, Київ: Скажіть, будь ласка, чи планує очолюваний вами Відділ зовнішніх справ УПЦ співпрацювати в майбутньому з Конференцією українських православних єпископів поза межами України, яку очолює Блаженніший Митрополит Костянтин?

Архімандрит Кирил: Шановний Іване, ми готові до співпраці з усіма канонічними Церквами та церковними структурами за кордоном, особливо з тими, які мають українське походження. Ми робимо кроки назустріч цим структурам і чекаємо відповідних кроків від них.

Александр, 28 лет, Запорожье: Скажите, пожалуйста, не кажется ли Вам, что в этом году визиты представителей Римо-католической Церкви в Киево-Печерскую Лавру и, в частности, к Блаженнейшему Митрополиту Владимиру стали слишком регулярными по сравнению с прошлым годом. Свидетельствует ли это о том, что отношения между УПЦ и РКЦ стали теснее?

Архимандрит Кирилл: Уважаемый Александр, представители Римо-католической Церкви приезжают в Украину не специально к Блаженнейшему Митрополиту Владимиру, а по своим делам. Поскольку Ватикан признает в Украине единственную каноническую Православную Церковь, возглавляемую Митрополитом Владимиром, в программу визитов ватиканских представителей обязательно входит посещение Предстоятеля Украинской Православной Церкви. Действительно, в нынешнем году визиты представителей Ватикана в Украину стали более частыми, что позволяет говорить не о новых отношениях между РКЦ и УПЦ, а скорее о новых тенденциях в отношении Римо-католической Церкви к Украине.

Неонилла, Сумы: Отец Кирилл, Ваш отдел должен заниматься в первую очередь налаживанием взаимоотношений УПЦ с другими Поместными Православными Церквами. С какой из них, по-Вашему, налаживать отношения труднее всего?

Архимандрит Кирилл: Уважаемая Неонилла, те иерархи и церковные деятели, которые занимаются развитием межцерковных связей, исходят, прежде всего, из того, что все церковные структуры, от приходского уровня до уровня Поместной Церкви, составляют единую Церковь Христову. Из этого сознания исходит и Украинская Православная Церковь, развивая отношения с другими Поместными Церквами. Поэтому мы не проводим различий между теми или иными Церквами, стараясь избегать тех моделей международных связей, которые существуют в политическом мире. Церковь ― это не политический организм, а Тело Христово, которое не разделяется, несмотря на то, что находит свое воплощение в различных странах, народах и культурах. Церковь способна превосходить политические и цивилизационные разделения, и именно такое экклезиологическое сознание помогает нам находить решения даже самых сложных вопросов межцерковных взаимоотношений.

Юрий, Чернигов: В епархиях Украинской Православной Церкви есть отделы, созданные по типу и принципу Синодальных отделов. Есть миссионерские, издательские, по канонизации святых и т. д. Планируется ли создание подобных структур Вашего направления на епархиальном уровне или Вы считаете, что ОВЦС должен быть только в центре?

Архимандрит Кирилл: Уважаемый Юрий, внешние церковные связи ― это прерогатива центрального церковного управления, поэтому создание аналогичных нашему Отделу структур при епархиях не планируется.

Микола: Отче, як Ви можете оцінити діяльність Президента України, спрямовану на те, щоб у нас була єдина Церква?

Ще одне запитання. Президент зустрівся с Патріархом Алексієм. Скажіть, ця зустріч (і подібні їй) якось узгоджуються з Блаженнішим Митрополитом Володимиром?


Архімандрит Кирил: Шановний Миколо, ми всі докладаємо зусиль для того, щоб розкол в Українському Православ’ї було подолано. Можу сказати, що ми як Церква зацікавлені в цьому більше, ніж політична влада. Для Української Православної Церкви завдання подолання розколу має абсолютну пріоритетність. Тому ми можемо лише вітати зусилля політиків у цьому напрямі. Єдине, що політики часто не розуміють специфіки церковного життя і своїми зусиллями можуть завдати більше шкоди, ніж принести користі. Тому, схвалюючи наміри Президента, ми хотіли б більшої координації дій органів політичної влади із самою Церквою. Я маю на увазі перш за все Українську Православну Церкву як найчисленнішу та найвагомішу в суспільстві.

Щодо зустрічі Президента зі Святійшим Патріархом Алексієм, то вона попередньо обговорювалася з Предстоятелем Української Православної Церкви.

Максим, Донецк: Отец Кирилл, главой ОВЦС УПЦ Вы стали недавно. Вначале долгое время о вас писали как о сотруднике отдела. Были ли какие-то предпосылки к Вашему назначению на этот пост?

Архимандрит Кирилл: Уважаемый Максим, мне сложно судить, из каких именно предпосылок исходил Священный Синод Украинской Православной Церкви, назначая меня на эту должность, однако я уверен, что это назначение произошло не за какие-то мои заслуги, но как знак доверия, которое мне еще предстоит оправдать.

Марина Ивановна, украинка, но живу в Москве: Отец Кирилл, что нужно отвечать людям, которые во всеуслышание говорят, что УПЦ выслуживается перед РПЦ, что все нашей иерархией делается только после согласования с Патриархом?

И еще, можете перечислить вопросы, которые УПЦ никак не может решить без согласования с РПЦ даже на своей территории?


Архимандрит Кирилл: Уважаемая Марина Ивановна, действительно, в некоторых кругах, относящихся к нашей Церкви недоброжелательно, существуют те стереотипы, о которых Вы упомянули. Эти стереотипы совершенно не соответствуют действительности. Украинская Православная Церковь имеет такие права, которых нет даже у некоторых автокефальных Церквей. Эти права определены и неоднократно подтверждены решениями Архиерейских Соборов Русской Православной Церкви. Зная ситуацию изнутри, могу сказать, что эти права существуют не только на бумаге, но наша Церковь постоянно пользуется ими в повседневной жизни. Что касается второго вопроса, то мне не приходит на ум ни одного вопроса, который бы относился к жизни УПЦ и который она не могла бы решить самостоятельно.

Дмитрий, 29 лет, Киев: Скажите, пожалуйста, как Вы реагируете на то, что многие верующие, которые следят за ходом развития событий, считают, что Вы присланы в Украину по заданию Московского ОВЦС? Я понимаю, что вопрос не совсем добрый, но что бы Вы сказали в ответ?

Архимандрит Кирилл: Уважаемый Дмитрий, дело в том, что я сам по национальности украинец, родился и вырос в Черкасской области. Свое богословское образование получал в Киевских духовных семинарии и академии. Даже работая в Москве, я сохранял украинское гражданство, хотя мне предлагали его поменять. Украина поэтому для меня всегда была Родиной, куда я рано или поздно планировал вернуться. Что касается ОВЦС МП, я считаю, что это одна из лучших во всем православном мире школ церковного администрирования (простите за светский термин), и я рад, что более пяти лет проработал вместе с митрополитом Смоленским и Калининградским Кириллом, которому очень признателен за все, чему он меня научил. Свою работу в ОВЦС МП я воспринимаю скорее как учебу ― так получилось, что даже срок этой работы, пять с половиной лет, совпал с тем временем, которое занимает обучение в вузе. Однако после учебы пора было возвращаться домой. По роду свой работы в ОВЦС МП я постоянно общался с представителями УПЦ и лично с Блаженнейшим Митрополитом Владимиром. Именно он попросил митрополита Кирилла направить меня в его распоряжение, и владыка не отказал в этой просьбе. Так я оказался в Киевской Митрополии.

Микола Іванович, українець із-за кордону: Цього Великодня Ви відвідали діаспору в Італії. За родом діяльності Ви бували і в багатьох інших містах. Скажіть, у яких країнах найскладніше живеться нашим співвітчизникам?
У якій країні Європи найкраще розвинена Українська Православна Церква?
Чи можливо знайти в Інтернеті хоча б якусь статистику щодо православних у діаспорі?


Архімандрит Кирил: Шановний Миколо Івановичу, відповідаючи на Ваше перше запитання, можу сказати, що для наших заробітчан жодна країна не є медом, оскільки скрізь люди стикаються з однаковими проблемами самотності, відірваності від родини, проявів ксенофобії з боку місцевого населення тощо. Але для наших людей справжньою радістю є те, що десь поруч діє рідна Церква. Я інколи розповідаю нашим заробітчанам, що Церква, оскільки вона існує зовсім в іншому вимірі, який не обмежений ані часом, ані простором, має чудодійну властивість долати тисячокілометрові відстані та з'єднувати людей з їхнім рідним краєм і родичами, яких вони залишили вдома. Люди це відчувають і тому, перебуваючи за кордоном, мають особливу схильність приходити до Церкви. Багато з них взагалі вперше приходить на службу саме за кордоном.

Щодо другого запитання можу сказати, що Українська Православна Церква не має своїх власних парафій за кордоном, але на багатьох парафіях і на чолі навіть деяких єпархій інших юрисдикцій, зокрема Руської Православної Церкви, Руської Зарубіжної Церкви, Константинопольського Патріархату, Православної Церкви в Америці тощо, служать українці. Деякі єпархії наведених юрисдикцій є переважно українськими.

Щодо третього запитання, наскільки мені відомо, не існує зведеної статистики, скільки православних українців живе за кордоном. Але йдеться про мільйони наших співвітчизників.

Юрій, Рівненська єпархія: Отець Кирил! За останні роки значно збільшилася кількість українців, які перебувають на заробітках чи постійно мешкають у країнах Західної Європи (зокрема в Італії, Іспанії, Португалії). Скажіть, будь ласка, чи існують православні українські парафії в цих країнах, під чиєю духовною опікою перебувають українці в західноєвропейських державах?

Архімандрит Кирил: Шановний Юрію, відповідь на Ваше запитання дивіться вище.

Сергій, 31 рік: Шановний отець Кирил! Хотів би поставити кілька запитань.

1) Які, на Ваш погляд, сучасні тенденції розвитку православної богословської освіти у світі?
У яких Помісних Церквах це найбільш актуально? Наприклад, я чув, що в Елладській Церкві богословські факультети давно вже не користуються популярністю серед молоді. Досить кепські справи і в Паризькій школі Сен-Серж.

2) Як прагне себе позиціювати Київська духовна академія в цьому контексті? Наскільки вона орієнтується саме на православних партнерів або ж на різноманітні екуменічні зв’язки? Ще до цього: нещодавно була відкрита семінарія Московської Патріархії в Парижі. У новинах це позиціонувалося як противага Сен-Серж. Яка роль відводиться цій установі? Чи будуть розвиватися академічні контакти саме на міжправославному рівні?

3) Як Ви бачите ситуацію УПЦ в контексті міжправославних відносин? З одного боку, значна частина відчуває себе невід’ємною частиною РПЦ. З іншого, державна влада все ще продовжує вести лінію на відділення Української Церкви від Москви. Також, якщо можна, коментарі з приводу ролі Константинопольского Патріархату (на днях були повідомлення про зустрічі їхніх представників з Філаретом (Денисенком).


Архімандрит Кирил: Шановний Сергію, відповідаю по черзі на Ваші запитання.
1) Богословська наука, на мою думку, зараз розвивається в кількох «іпостасях», якщо використовувати власне богословський термін. Перше ― це суто академічна наука, над якою працює обмежене коло фахівців-професіоналів, що зосереджені головним чином у світових університетських центрах. Розвиток богослов’я в такій формі завжди стабільний. Щороку богослови-«фахівці» друкують кілька десятків наукових праць, які базуються на методі критичного аналізу та, як правило, не мають конфесійного чи взагалі світоглядного забарвлення. Це дуже шаноблива галузь богослов’я. Проте її головна проблема полягає в тому, що нею дуже мало цікавиться широкий загал і вона мало що може сказати пересічному читачеві.

Друге ― це популярне богослов’я, яке на Заході ще іноді називають богослов’ям кишенькового формату ― за форматом книжок популярного змісту, які зручно брати в дорогу. Ця галузь богослов’я має більш обмежену (порівняно з першою категорією) кількість авторів, яких натомість читає набагато ширше коло читачів. Головною чеснотою цих авторів є риторичні здібності, здатність переконливо викласти прості речі. Ці автори зазвичай не говорять нічого нового, не пропонують свіжого погляду на вже відомі речі. Я б назвав таке богослов’я цеховим; воно індустріальним чином виробляє продукцію масового споживання. Зворотний бік цього виду богослов’я полягає в тому, що йому часто бракує основ богословського мислення та й просто богословської освіти. Ці автори практично не читають книжок першої категорії. На пострадянському просторі богослов’я цієї категорії інколи має ще одну рису ― апокрифічну. Деякі автори-популісти спекулюють на таких темах, як антихрист, різноманітні світові заколоти тощо. Власне, якщо подивитися на історію Церкви, то можна побачити, що подібні теми завжди були популярні серед певних верств церковної громади, і завжди були автори, які обслуговували відповідний попит. Хоча Церква намагалася застерегти проти такого роду літератури, маркуючи відповідні твори як, умовно кажучи, апокрифічні, але цей жанр, напевно, залишиться безсмертним аж до есхатологічних часів. У підсумку можна зауважити, що цій галузі богослов’я криза не загрожує, такі твори завжди матимуть попит.

Третє ― це по-справжньому проривні напрями богословської думки, які, ґрунтуючись на солідній науковій основі, апелювали б до широкого загалу читачів і пропонували б новий погляд на вже знайомі речі. Таким свого часу було богослов’я руської релігійної філософії, євхаристійне та персоналістичне богослов’я, неопатристичний синтез. Ми можемо багато дорікати цьому богослов’ю та звинувачувати його в запозиченнях, несамостійності, недостатній ортодоксальності тощо, але воно стало ферментом, який змінив свідомість багатьох людей, повернув їх увагу до богословської проблематики, вплинув на суміжні царини духовної та інтелектуальної діяльності людини. Саме з цим напрямом наразі криза, хоча й не суцільна. І зараз є цікаві богослови, які належать до цієї категорії і про яких, сподіваюсь, ми з часом дізнаватимемося все більше.

Інша справа ― богословська освіта. Богослов’я не завжди розвивається саме в освітніх центрах. Наприклад, цікавий сучасний французький богослов Жан-Клод Ларше викладає «всього лише» в периферійному французькому ліцеї і зовсім не прагне поповнити корпорацію якогось богословського закладу, а Христоса Яннараса свого часу не допустили до викладання на богословському факультеті Афінського університету, і тому він був змушений викладати філософію студентам університету Пандіо, які не мали жодного відношення до богослов’я, доки не прослухали філософські лекції цього відомого у всьому світі філософа та богослова. І подібних прикладів багато.

Справді, сьогодні в тих богословських закладах, які в минулому мали славу, спостерігається певний занепад. У кожному випадку свої причини такої кризи, тому узагальнювати важко. Єдине, що залишається, ― це сподіватися, що після занепаду знову прийде розквіт.

2) Саме такі сподівання пов'язані з Київською духовною академією. Я особисто вірю в те, що історія здебільшого повторюється, тому впевнений у великому майбутньому цієї Духовної школи, яка, як відомо, мала велике минуле. Звичайно, неможливо двічі увійти в одну річку, і тому відродження Академії пов'язане не тільки з тим, що було колись, а й з інноваціями. Вона має використовувати для свого розвитку всі сучасні можливості: це й орієнтація на іноземні православні та інославні освітні центри, і широке залучення тих спеціалістів, які є у світській університетській освіті, участь у різноманітних українських і міжнародних проектах тощо. Вважаю, якщо семінарія повинна зберігати свій закритий характер, орієнтуючись на підготовку священнослужителів, то Академія має бути більш відкритою, адже в сучасному світі успіху досягають лише відкриті освітні системи.

Я знаю ситуацію з новоутвореною Паризькою семінарією трохи зсередини. На мій погляд, щоб запрацювати, їй треба буде подолати дуже багато перепон. Я не впевнений, що зараз є достатньо сил, щоб вирішити ці проблеми. У Європі й Америці, на мою думку, майбутнє богослов'я не за конфесійними навчальними закладами, а за сильними університетськими центрами, в яких створюються відповідні умови для вивчення конфесійного богослов'я. Саме університети задають високий академічний стандарт, якого часто не дотримуються конфесійні школи. До речі, це стосується навіть понтифікальних університетів Італії, які за академічним рівнем поступаються світським університетам.

3) На Ваше третє запитання я давав відповідь раніше.
 

 
Священник Димитрий, студент МДА, город Сергиев Посад: Уважаемый отец Кирилл, как Вы считаете, существует ли угроза превращения канонической части Православной Церкви в Украине в этническую Церковь русскоязычной части населения?

И является ли каноническим путем полученная автокефалия УПЦ средством для преодоления этой тенденции?


Архимандрит Кирилл: Уважаемый отец Димитрий, я считаю, что при определенных обстоятельствах Православная Церковь в Украине может быть фрагментирована на основании принадлежности к тем или иным национальным группам: может возникнуть Церковь для жителей востока и юга, для жителей запада и даже для некоторых этнических анклавов, таких как румынский. Наша задача сейчас не допустить такой фрагментации. Украинская Православная Церковь ― это, пожалуй, единственная Церковь в Украине, которая стоит выше культурно-цивилизационных разделений, присущих нашей стране. Она в одинаковой степени является домом и для жителей востока, и для жителей запада. Политика нашего церковного руководства состоит в том, чтобы ни один житель Украины не чувствовал себя в этом доме чужим.

Этим продиктовано и наше отношение к автокефалии. Вокруг данного понятия существует множество спекуляций. Между тем, автокефалия ― это не более чем инструмент организации церковной жизни, пусть даже такой же древний, как сама жизнь Церкви. В силу своего инструментального характера автокефалия может приносить как благо, так и зло ― в зависимости от того, как его использовать. В последнее время звучат мнения, что автокефалия разрушительна для церковного единства. Это совершенно нелепая точка зрения, которая противоречит православной экклезиологии и всей церковной истории. Все Православные Церкви, находящиеся в диптихах, являются автокефальными, а следовательно, проходили свой путь автокефалии. Поэтому, если кто-то считает, что автокефалия ― это путь к разрыву церковного единства, тот тем самым признает, что Православная Церковь давно уже не «единая, святая, соборная и апостольская». По сути, это экклезиологическая ересь. С другой стороны, есть и такие, кто считает, что автокефалия ― это единственное средство достижения церковного единства, некая палочка-выручалочка.

Я считаю, что в такой точке зрения есть значительная степень наивности и отсутствия реализма. Автокефалия ― это не средство консолидации Церкви, а уже результат ее консолидированности. Если мы посмотрим на историю, например, недавних автокефалий, балканских и восточно-европейских, то увидим, что свой автокефальный статус Церкви получали как результат согласия церковного народа и иерархии по данному вопросу. И хотя процесс получения автокефалии всегда был нелегким, именно благодаря такому консенсусу он приводил к положительным результатам. В случае же Украины автокефалия, вместо того, чтобы быть инструментом церковного единства, может превратиться в повод для дальнейших разделений, и этот факт необходимо очень серьезно принимать во внимание всем, кто рассчитывает использовать автокефалию для достижения единства Церкви в Украине.

Анатолій Гмиря, Київська єпархія УПЦ КП, мирянин: Отець Кирил, скажіть, будь ласка, чи правда, що Ви неофіційно є «смотрящим» по Україні від митрополита Кирила (Гундяєва)?

Архімандрит Кирил: Шановний Анатолію, будь-яка моя пряма відповідь на це запитання не буде сприйнята серйозно, оскільки саме запитання сформульовано несерйозно ― у стилі шансон. Що стосується мого ставлення до ОВЦС МП, то воно викладене раніше.

Добрый день, отец Кирилл. Меня зовут Виталий. Хотел бы спросить у Вас, не нужен ли Вам человек, занимающийся греческим языком. Я окончил Православный Свято-Тихоновский богословский институт. Отделение восточно-христианской филологии. Родом из Полтавы. Сейчас нахожусь в Москве. Являюсь регентом хора около 12 лет. Хотел бы в этом году поступить в КДА и найти работу в Киеве, связанную с греческим языком. Хотя несколько лет не занимался языками.


Архимандрит Кирилл: Уважаемый Виталий, лучше всего такие вопросы обсуждать не в формате вэб-конференции. Я надеюсь, что Вы со своим знанием греческого языка сможете найти себе достойную работу в Киеве. Мы, по крайней мере, стараемся, чтобы соответствующие условия были созданы.

Иеродиакон Герман, Москва: Отправляет ли УПЦ студентов для образования в католические учебные заведения, и какие есть предпочтения?


Архимандрит Кирилл: Уважаемый отец Герман, в этом году мы направляем студентов, в том числе в католические учебные заведения. Что касается наших предпочтений, то они диктуются исключительно наличествующими возможностями.

Ростислав Мартинюк, парафія Різдва Богородиці на Березняках (Київ), 37 років: Шановний отче! Чи може українська частина РПЦ відкривати свої місії, парафії за кордоном у статусі УПЦ?

Архімандрит Кирил: Наразі не може.

Яким чином можна утворити українську православну громаду (на кшталт грецької чи болгарської) на території Російської Федерації? Чи знаєте Ви про відмову митрополита Петербурзького і Ладозького Володимира на таке прохання пітерських українців?


На перше запитання у мене немає готової відповіді. Про відмову митрополита Санкт-Петербурзького я не знав, але цікаво було дізнатися.

Чому на офіційних сайтах Московської Патріархії перелік єпископів РПЦ ведеться без урахування статусу УПЦ, а просто так — через кому, за абеткою?

Архімандрит Кирил: Це запитання слід було б адресувати редакціям сайтів. Що стосується календаря РПЦ, то там архієреї УПЦ виокремлені в спеціальну категорію.

Чому в грудні 1649 року в’їзд до Києва Богдана Хмельницького благословляв Патріарх Ієрусалимський Паісій за відсутності Патріарха Константинопольського?

Архімандрит Кирил: Це скоріше запитання до істориків. Від себе можу лише сказати, що за часів Османської імперії юрисдикційні розмежування між східними Церквами носили значно більш умовний характер, аніж за часів формування Патріархатів. Тому східні Патріархи, які зазвичай жили в Стамбулі, часто виконували функції представників Константинопольського Патріарха.

Чи правомірне запрошення Президента Віктора Ющенка Патріарха Варфоломія до Києва 2008 року?

Архімандрит Кирил: Якби Президент запрошував Патріарха як приватну особу, таке запрошення було б слушним, хоча, з іншого боку, Україна ― це вільна держава, і щоб сюди приїхати, приватній особі зовсім необов’язково мати запрошення Президента. Проте йдеться про запрошення саме як Патріарха, і тут одного лише запрошення Президента буде недостатньо.

Чи не втручаються в українські церковні справи державні органи РФ, роблячи заяви устами голови МЗС РФ Лаврова про канонічні території РПЦ та заборону Президенту Ющенку вести самостійну політику в церковній царині (заява Лаврова за підсумками Петербурзького саміту глав держав колишнього СССР)?

Архімандрит Кирил: На мою думку, церковні питання було б розв’язувати набагато простіше, якби жодні політичні чинники не впливали на них.

Хто Ви за межами канонічної території МП — руський батюшка чи український священик?


Архімандрит Кирил: У більшості випадків я представляю Українську Православну Церкву, і в такому разі саме так себе позиціоную (вибачте за слово з неоязу). У деяких випадках (зокрема, в діалогах) я репрезентую всю Руську Православну Церкву, і тоді представляю себе саме в такій якості.

Чи не нагадує Ваш статус в українській частині МП роль МЗС УССР 1945–1991 років?

Архімандрит Кирил: Я б не проводив подібних аналогій, навіть якщо вони здаються дотепними.

Василь, 32 роки: Дорогий отець Кирил!
1) Розкажіть, будь ласка, про перспективи розв’язання ситуації з Румунською Церквою. Які робляться кроки для вирішення конфлікту? Чи є приклади спілкування між богословами, обміном студентами тощо?


Архімандрит Кирил: Шановний Василю, перспективи розв’язання ситуації навколо т. зв. Бесарабської митрополії незрозумілі. Наразі ця ситуація законсерована, але в будь-який момент Румунська Церква може активувати свої єпархії в рамках «Бесарабської митрополії», і це стане серйозним викликом і для нашої Церкви, і для української держави. Створити перепони цьому небезпечному процесу зможе лише наша держава. На жаль, ситуація з «Бесарабською митрополією» аж ніяк не сприяє розвитку стосунків між нашими Церквами.

2) Як Ви оцінюєте розвиток Православ’я у світі? Що цікавить неправославних у Православ’ї? Де Православна Церква розвивається більш динамічно, а де — з потугами?

Архімандрит Кирил: Православна Церква розвиваєтсься в усьому світі цілком динамічно, в тому числі за рахунок тих, хто навертається до Православ’я з інших конфесій, шукаючи повноти духовного досвіду. Люди свідомо приходять до Православ’я, шукаючи цілісності буття, узгодженості духовного досвіду й розуму. Велику допомогу в наверненні до Православ’я в країнах Заходу відіграли ті контакти та діалоги, які православні мали з представниками західного християнства протягом ХХ століття. Багато хто також в Азії та Африці приходить до Православ’я, і це відбувається завдяки місії деяких Православних Церков у цих регіонах світу.

3) Які Ви бачите перспективи розвитку стосунків з іншими православними конфесіями України — УАПЦ, УПЦ КП, а також греко-католиками?


Архімандрит Кирил: Контакти і з УПЦ КП, і з УАПЦ, і з УГКЦ існують, зокрема в рамках Всеукраїнської ради Церков і релігійних організацій, а також в інших подібних форматах. Думаю, нам слід більше спілкуватися, причому не стільки на рівні керівництва Церков, скільки на рівні простих людей. На мою думку, саме це допоможе подоланню тих розділень, які існують між православними сьогодні.

4) Наскільки суттєві розходження в позиціях Православних Церков словянської та грецької традицій в загальноправославному діалозі?

Архімандрит Кирил: Ці розбіжності, як правило, несуттєві та не впливають помітним чином на результати діалогів. Нам загалом вдається демонструвати консолідовану позицію з усіх богословських і практичних питань.

Буду вдячний за відповіді. Допомоги Божої у Вашій праці на благо Церкви.


Архімандрит Кирил: Дякую.
 

Николай, 29 лет, Северодонецк: Отец Кирилл, часто Синодальные отделы, которые занимаются разными направлениями деятельности, сотрудничают с международными организациями и даже с представителями Поместных Православных Церквей. Скажите, они сами налаживают эти контакты или это происходит через ОВЦС?


Архимандрит Кирилл: Уважаемый Николай, у многих структур нашей Церкви есть уже давно сложившиеся международные контакты. Мы приветствуем, когда такие контакты существуют, и помогаем заинтересованным структурам развивать собственные связи. Я вижу задачу нашего Отдела не в том, чтобы контролировать всю сферу международных отношений нашей Церкви, но содействовать всем заинтересованным структурам развивать собственные контакты, гармонизируя их с общецерковной политикой.

Дмитро, 25 років, Київська єпархія: 1. Останнім часом УПЦ активно займається парафіями за межами України. Чи можливо і виправдано це з канонічної точки зору? Адже, згідно з канонами, єпископ не має права втручатися у справи за межами підвладної йому єпархії. Створення етнічних парафій за межами канонічної території є єрессю філетизму. Звичайно, у сучасному світі цей канон порушується практично усіма Помісними Церквами, але навіщо й УПЦ приєднуватися до «порушників», лише ускладнюючи й так непросту ситуацію з паралельними юрисдикціями в еміграції?

Архімандрит Кирил: Шановний Дмитре, ми не створюємо жодних паралельних структур, тим більше етнічних парафій. Ми приїздимо на парафії, де левову частку парафіян становлять українці. Але при цьому піклуємося про всіх парафіян, незалежно від їхньої національності. Також ми кожну свою поїздку узгоджуємо з місцевим архієреєм ― у більшості випадків це архієпископ Корсунський Інокентій, тому це не є втручання в межі іншої єпархії.

Чи не доцільніше поглибити співпрацю з Українськими Церквами і єпархіями еміграції, що перебувають у складі Константинопольського Патріархату?

Архімандрит Кирил: Ми налаштовані на таку співпрацю.

Адже, згідно з канонами і їхніми традиційними трактуваннями, саме Константинополь має право створювати єпархії там, де немає Помісних Церков (нехай і спірне право, у зв'язку з туманністю цього канону). Інші ж Церкви прямо порушують канони такою діяльністю.

Архімандрит Кирил: Ви, очевидно, маєте на увазі 28-ме правило Халкідонського собору й те його тлумачення, яке з’явилося серед деяких каноністів у ХХ столітті. З цього приводу багато чого написано, і велика кількість поважних каноністів з таким тлумаченням не погоджуються. Я теж з ним не згоден. До речі, з цього приводу в мене була стаття, яку можна знайти за адресою: http://www.pravoslavie.ru/pdf/halkidonrule28.pdf

2. Чи може УПЦ ініціювати переговорний процес між РПЦ (за участю також представників УПЦ) і Константинопольською Церквою, аби узгодити погляди на надання автокефалії та автономії, ставлення Константинополя до юрисдикції над Україною і т. д.? Можливо, з майбутнім проведенням Всеправославної наради чи собору для узгодження цих питань. Адже прямі переговори УПЦ і КПЦ, очевидно, не можливі. Чи це неможливе завдання для УПЦ?

Архімандрит Кирил: Обговорення процедури надання автономії та автокефалії багато років велося в рамках підготовки до Великого всеправославного собору, і консенсус з цього питання не було знайдено. Якщо говорити відверто, то я не вважаю реалістичною можливість загальноправославного вирішення цього питання найближчим часом, чи з ініціативи УПЦ, чи без неї.

3. Чи ведуться в КДА роботи з перекладу патристичних текстів з оригіналів українською мовою? Адже, крім КДА, займатися цим нікому, якщо не брати до уваги одиничних світських і уніатських перекладів, богословська точність яких невідома. Чи не планується створення якогось центру з таких перекладів при КДА чи синодального відділу? До революції КДА проводила велику перекладацьку роботу (щоправда, російськомовні переклади), чому б не відродити цю традицію, з урахуванням сучасних реалій і потреб. Адже без знайомства зі Святими Отцями марно й говорити про якесь відродження духовності, писань якихось сумнівних російських старців замало для цього. Навіть такі популярні у нас святий Ігнатій Брянчанінов і святий Феофан Затворник не є богословами, і їхні твори містять багато специфічного і відмінного від православної патристичної традиції.

Архимандрит Кирилл: Для того, щоб духовна школа систематично займалася перекладом святоотецьких текстів, необхідно, щоб у ній систематично й на високому рівні викладалися давні мови. Поки що цієї передумови не існує.

Елена, Киев: Скажите, будут ли, в рамках празднования 1020-летия Крещения Руси в этом году, в Киев привозиться какие-то общехристианские святыни, как это было в последние два года?

Архимандрит Кирилл: Уважаемая Елена, да, мы направили по этому поводу запросы в несколько мест, но пока не получены ответы, я не хотел бы никого понапрасну обнадеживать и поэтому не стану анонсировать приезд святынь.

Виктор, 21 год, Бровары: Отец Кирилл, скажите, пожалуйста, какими критериями должен обладать человек, чтобы работать в ОВЦС, кроме знания языков?

Архимандрит Кирилл: Уважаемый Виктор, кроме знания языков, человек должен иметь хорошее богословское и, крайне желательно, светское образование, быть коммуникабельным, уметь работать с текстами.

Андрій Іванович, 45 років, Харків: Отче, відомо, що священики здійснюють своє служіння в «гарячих точках». Кажуть, що існує якась угода між конфесіями, згідно з якою вони служать по черзі. Скажіть, чи бачить ВЗЦЗ якийсь механізм, що дозволяв би військовим православним священикам служити там, коли це потрібно нашій Церкві, а не коли буде черга? Чи, на Вашу думку, це недоцільно?

Архімандрит Кирил: Шановний Андрію Івановичу, капеланське служіння в багатоконфесійній армії ― це завжди складна проблема. Хоча вона входить до компетенції Відділу по взаємодії зі Збройними силами, від себе можу сказати, що якби в Україні нарешті було подолане розділення між православними, вирішувати цю проблему було б набагато простіше. Наразі ж доводиться здійснювати капеланське служіння не на основі закону, а на підставі особистих домовленостей з чиновниками від армії.

Олег, Минск: На сайте УПЦ была информация о том, что Вы принимали участие в заседании Христианско-Демократического Союза. Скажите, что заставило Вас участвовать в акции, в которой вообще нет Православия и веры?

Архимандрит Кирилл: Уважаемый Олег, представители Церкви принимают участие во многих мероприятиях, не связанных напрямую ни с Православием, ни с верой. Однако именно такое наше участие в этих мероприятиях может придать им другое измерение, выходящее за рамки политики. Кроме того, многие цели и задачи, которые ставит перед собой ХДС, созвучны христианскому мировоззрению и, на мой взгляд, заслуживают поддержки со стороны Церкви.
 
 
Владислав, 31 год, Луганск: Благословите, отче. Скажите, Вы пытались как-то привлекать к деятельности в ОВЦС его бывшего руководителя ― протоиерея Николая Забугу? Или Вы считаете это не совсем целесообразным?

Архимандрит Кирилл: Уважаемый Владислав, мы не отказываемся от сотрудничества ни с кем. Для нас важны советы таких компетентных и опытных людей, как отец Николай, с которым наш Отдел продолжает поддерживать отношения.

Никита, Москва: В Украине происходит очень много событий, которые сейчас в принципе интересны разным странам. Многое связано с Москвой, Ватиканом и Константинополем. Может быть, Вам стоит попробовать создать в своем Отделе экспертный совет из нескольких человек, который бы комментировал все это? Чтобы, кроме Вас, на сайте были и другие люди, которые в принципе также могли бы это комментировать.

Архимандрит Кирилл: Уважаемый Никита, наш Отдел развивается, и в будущем, надеюсь, у нас будет больше экспертов по самым разным вопросам. Что касается сайта orthodox.org.ua, то это официальный орган Украинской Православной Церкви, задача которого доносить официальную информацию и позицию священноначалия нашей Церкви. Поэтому я комментирую те или иные события не как частное лицо.

Ольга Ивановна, Киев: Батюшка, многие информационные сообщения о встречах Блаженнейшего носят слишком официальный характер. Нет мысли, есть просто факт. Это же в первую очередь Архипастырь, а потом уже администратор. Каковы соображения у Вас по этому поводу?

И еще, скажите, почему в большинстве случаев не сообщается цель прибытия в Киев того или иного иерарха, особенно константинопольцев?


Архимандрит Кирилл: Уважаемая Ольга Ивановна, в ответ на первый вопрос могу сказать то же, что и по предыдущему вопросу: сайт является официальным органом Церкви, и информация на нем неизбежно носит официальный характер. Таковы законы жанра. Одновременно с официальной информацией на сайте публикуются и проповеди нашего Предстоятеля, его выступления, которые, безусловно, имеют пастырский характер.

В ответ на второй вопрос могу сказать, что в большинстве случаев в официальной информации указывается цель визита того или иного иерарха. Что касается представителей Константинопольской Церкви, то целью их визита было изучение религиозной ситуации в Украине, особенно того, что касается расколов.

Диакон Виктор, 34 года, Запорожье: Как Вы смотрите на то, что делегация Константинопольского Патриархата была на приеме не только у Митрополита Владимира, но и у Филарета? Дайте, пожалуйста, компетентную оценку такой двойственности.

И еще, на тот же вопрос прошу ответить относительно Президента Украины, который посещает и Блаженнейшего, и Филарета.


Архимандрит Кирилл: Уважаемый отец Виктор, для нас визит константинопольских представителей был в пределы Украинской Православной Церкви, которая является единственной канонической Поместной Православной Церковью в Украине. Сами делегаты Вселенского Патриархата неоднократно подчеркивали это в ходе своего пребывания в Украине. Единственные официальные встречи константинопольских представителей были с Предстоятелем нашей Церкви и с Президентом Украины. Что касается их неофициальных встреч, не в моей компетенции это комментировать. Также не в моей компетенции давать оценку действиям Президента Украины. Могу лишь сказать, что он как Глава государства волен встречаться с любым из его граждан. Другой вопрос: к какой Церкви он себя относит как частное лицо и чем тогда мотивируется его поведение по отношению к той или иной конфессии. Однако это уже вопрос его совести.

Людмила, Винница, 23 года: Скажите, кто из Предстоятелей Поместных Церквей ожидается в Киеве на время празднования 1020-летия Крещения Руси?

Правда ли, что Патриарх Московский и в этот раз откажется посетить Украину?


Архимандрит Кирилл: Уважаемая Людмила, пока еще слишком рано говорить, кто из Предстоятелей или представителей других Церквей примет участие в праздновании 1020-летия Крещения Руси. Приглашения разосланы во все Церкви, и мы еще ожидаем подтверждений о составе делегаций. Святейший Патриарх Алексий не отказывался посещать Украину, и мы готовимся к его приезду.

Павел, 40 лет, Сумы: ОВЦС ― это также и взаимодействие Церкви и государства. Как Вы прокомментируете тот факт, что архиепископ Павел стал депутатом Киевсовета? Ведь есть четкое решение Синода о запрете пастырям баллотироваться. Или это решение не действительно, а может, люди его не правильно понимают?

Архимандрит Кирилл: Уважаемый Павел, действительно, решение Священного Синода носит безусловный характер, иначе возможные исключения были бы оговорены в самом синодальном решении. В связи с этим мне сложно дать объяснение данному шагу владыки Павла.

 
Продовження веб-конференції


Протоієрей Іван Швець, Українська Православна Церква Київського Патріархату: Коли нарешті Українська Православна Церква та Московський Патріархат в цілому визнають незаконність накладеної на Святійшого Патріарха Філарета анафеми? Адже добре відомо, що ця анафема накладена на нього не за канонічні злочини, а за його щиру любов до України та її Церкви. Чи не думаєте Ви, що за Ваше нехристиянське ставлення до Святійшого Патріарха Філарета Вам і Вашим колегам доведеться дати відповідь на Страшному Суді, де з’ясується невинність Святійшого та істинна мотивація його гонителів ― заздрість до його духовних талантів? Заздалегідь дякую за відповідь.

Архімандрит Кирил: Шановний отче Іване, це запитання є швидше декларативним твердженням. З цією думкою, точніше, низкою тверджень, я не можу погодитися.

Михаил Попов, 28 лет, Бердянск: Уважаемый отец Кирилл, скажите, пожалуйста, насколько иерархи, священники и миряне из УПЦ КП и УАПЦ готовы идти на диалог с УПЦ в плане принести покаяние и воссоединится в рамках канонической церкви и какие у них в таком случае перспективы для дальнейшего служения?

Архимандрит Кирилл: Уважаемый Михаил, мы видим положительный настрой многих представителей УПЦ КП и УАПЦ идти на диалог. Это продиктовано тем, что практически все в этих структурах устали от сложившейся ситуации разделенности среди православных. Будем надеяться, что этот настрой обернется конкретными шагами.

Сергий Тарасов, 38 лет, Киев: Отец Кирилл, ходит много слухов по поводу приезда на торжества 1020-летия Крещения Руси Патриарха Варфоломея. Будет ли ему послано приглашение? И приедет ли Святейший Патриарх Алексий? Не кажется ли Вам, что приезд Патриарха Варфоломея может лишь усугубить религиозно-политичекую обстановку в Украине?


Архимандрит Кирилл: Уважаемый Сергий, действительно, мы считаем, что приезд Патриарха Варфоломея на торжества, связанные с 1020-летием Крещения Руси, является преждевременным, но не потому, что это плохо само по себе, а по той причине, что это дестабилизирует религиозную ситуацию в Украине. На Фанар уже направлено приглашение, чтобы Константинопольская Церковь приняла участие в торжествах на уровне патриарших представителей. Приглашение Патриарху Варфоломею лично принять участие в празднованиях не направлялось. Что касается приезда Патриарха Алексия, то мы усиленно готовимся к этому визиту и ожидаем, что он состоится.

Федор, 34 года, Татьяна, 30 лет, Винницкая епархия: Мы очень ждем Вашей помощи. Дайте, пожалуйста, ответ. Так получилось, что у меня третий брак, а у моей жены первый. Мы очень хотим венчаться, чтобы наши дети рождались в благодати. Есть ли какой-то, принятый Церковью, особый сценарий помолвки? Можно ли нам получить разрешение на венчание и что для этого нужно сделать?

Архимандрит Кирилл: Уважаемые Феодор и Татьяна, для этого Вам необходимо обратиться к Вашему епархиальному епископу ― именно в его компетенции решать подобные вопросы.

Стефан Деньгуб, 25 лет, Днепропетровская єпархія: Согласно Уставу РПЦ, Украинская Православная Церковь не может иметь своего Отдела внешних церковных связей, все внешние связи осуществляются через Отдел ВЦС Патриархии, а Вы представлены на сайте как «Голова Відділу зовнішніх церковних зв’язків УПЦ». Прокомментируйте данное отклонение от устава РПЦ, пожалуйста.

Архимандрит Кирилл: Уважаемый Стефан, Из Устава Русской Православной Церкви вовсе не следует, что Украинская Православная Церковь не может иметь своего Отдела внешних церковных связей. Более того, такая норма была бы нелогичной, поскольку внешние связи ― это не только международные отношения, но вообще контакты с внешним для Церкви миром, прежде всего здесь, в Украине. Согласитесь, было бы странно, если бы внешние контакты с политическими силами и общественными организациями в Украине от имени Украинской Православной Церкви осуществляла структура Московского Патриархата, находящаяся в Москве. Замечу также, что наш Отдел существует с 1992 года ― практически с того времени, когда Украинская Православная Церковь получила свой нынешний канонический статус.

Василий, г. Зеденодольск: Объясните, пожалуйста, в чем состоит еретичность коптской, яковитской, эфиопской, маланскарской и армянской Церквей. Что мешает нам установить полное евхаристическое общение с этими древними Церквами?

Архимандрит Кирилл: Уважаемый Василий, это сложный вопрос для ответа одним абзацем. Могу вкратце сказать, что многие догматические убеждения, которые традиционно приписывались семье дохалкидонских Церквей, давно ими не разделяются. Главное препятствие к преодолению разделения с этими Церквами ― это их неготовность признать вселенский характер IV–VII Соборов, при том, что богословские положения этих Соборов ими в той или иной степени признаются.

Сергий: Отец Кирилл, что на Ваш взгляд, является главной причиной столь резкого увеличения епископата УПЦ?

Архимандрит Кирилл: Увеличение количества епархий нашей Церкви имеет единственное объяснение ― пастырское. Наши епархии выросли до поистине громадных размеров, которые несопоставимы со среднестатистическими епархиями других Поместных Церквей. Так, вся Русская Зарубежная Церковь по своим размерам меньше, чем небольшая епархия УПЦ. А в РПЦЗ при этом около десятка епископов. В древней Церкви вообще в каждом городе был отдельный епископ, это было продиктовано необходимостью того, чтобы паства как можно теснее общалась со своим архипастырем. Такая необходимость существует и сейчас, и именно в ответ на нее Священный Синод нашей Церкви прибегнул к делению епархий.
 
*****
Архімандрит Кирил: Насамкінець хотів би подякувати всім, хто поставив запитання для веб-конференції, а також проявив зацікавленість до наданих відповідей. Сподіваюсь на подальше спілкування з усіма, кому небайдужа наша Церква та стан Православ’я в Україні. Бажаю всім читачам офіційного сайту Української Православної Церкви Божої допомоги.