МАРК, Архієпископ Сумський і Охтирський

 

Слово архімандрита Марка (Петровций) при нареченні його в єпископа Кременецького

 
 

Ваші Високопреосвященства, богомудрі архіпастирі Церкви Божої!

 
 

Господь через визначення Його Святійшества Святійшого Патріарха Московського і всієї Русі Пимена та Священного Синоду призиває нині моє недостоїнство прийняти на себе відповідальний подвиг служіння Церкві Христовій у сані єпископа.

 

Страх і трепет охопили мою душу й серце, коли я довідався про це призначення. Зніяковіло міркую: а чи гідний я цього високого покликання? Чи вистачить у мене сил належно пронести через все своє життя це іго Христове? Розрадою та підтримкою для мене є слова Самого Спасителя: «Iго Моє добре, і тягар Мій легкий» (Мф. 11, 30).

 

Великими й відповідальними є обов'язки єпископа: він приносить Господу Пречисту Жертву від імені всього народу; він повинен постійно підтримувати у своїй пастві - народі Божому - основи морального життя і сам у цьому бути найкращим взірцем; укріплювати його в духовному житті святими таїнствами. Його найперший обов'язок - постійно провіщати слово Боже, вчити свою паству, поширювати всіма силами спасительне євангельське вчення, піклуватися про збереження чистоти віри. Єпископ має неухильно дотримуватися святих канонів і церковних правил, повсякчас керуватися ними у своєму служінні на благо Святої Церкви і заради спасіння своєї богохранимої пастви.

 

Велич і така висока відповідальність архіпастирського служіння сповнюють мене трепетом і глибоким хвилюванням! Збентежено стою я перед вами, богомудрі архіпастирі, та з великим страхом переживаю своє недостоїнство, тому що усвідомлюю воістину велику відповідальність перед Богом і Його Святою Церквою! Тому що архієрей повинен відзначатися насамперед чистотою власного життя, він повинен бути, за словами святого апостола Павла, святим, непричетним злу, непорочним, відділеним від грішників (Євр. 7, 26).

 

Проте мені радісно усвідомлювати, що день моєї хіротонії збігається зі святкуванням пам'яті апостола землі Руської - святого великого князя Володимира, який просвітив нашу Вітчизну світлом євангельської істини. Його апостольський подвиг надихає мене зберігати чистоту Святого Православ'я, зміцнювати святоотцівську віру й не тільки гостротою полемічного слова, але й силою переконання в дусі любові, і ще більше - прикладом своєї вірності й терпіння.

 

Цього особливо знаменного для мене дня надзвичайно тішить усвідомлення того, що моя хіротонія звершується в рік святкування 1000-ліття Хрещення Русі. Вірю, що це добра ознака, і святі угодники землі Руської будуть заступниками й предстателями перед Богом у моєму архіпастирському служінні, посилаючи мені сили гідно нести отриманий дар.

 

Пригадуючи свій шлях, особливо останні роки перед покликанням на апостольське служіння, я переконуюся, що завжди і в усьому мною керував Промисел Божий, який привів мене в духовну школу, у Троїце-Сергієву Лавру, де я провів благословенні роки, розпочавши своє служіння Церкві Божій. Там, в обителі преподобного Сергія Радонезького, прийняв я чернечий постриг, священний сан, протягом кількох років викладав у рідній мені Московській духовній семінарії, а також ніс послух у Лаврі, виконуючи обов'язки благочинного.

 

Потім Господові було угодно дати мені більш високий і відповідальний послух - намісника Свято-Успенської Почаївської Лаври, цієї величної української православної святині. Я щиро радію, усвідомлюючи, що великі угодники й молитовники нашої землі - преподобні й богоносні отці Сергій Радонезький та Iов Почаївський - були моїми духовними учителями, й глибоко вірю, що вони, ці чудові світочі нашої Православної Церкви, й надалі будуть постійними й незмінними наставниками та помічниками в моєму служінні на ниві церковній. Їхній благодатний образ завжди перебуватиме в моїй душі, моєму серці, моїй пам'яті! Вони завжди й незмінно будуть зі мною, до якого б послуху не призвала мене Матір Свята Церква, де б я не виконував його! Біля святих мощей преподобних Сергія та Iова зміцнювався я духовно, коли ніс свій церковний послух у їхніх святих обителях. Вірю, що молитва й заступництво Цариці Небесної та цих великих угодників Божих допоможуть мені й надалі гідно і спасительно йти шляхом архіпастирського служіння.

 

Я щиро дякую Його Святійшеству Святійшому Патріарху Московському і всієї Русі Пимену, Священному Синоду і вам, святителі Божі, за цю високу довіру й велику честь - обрання мене єпископом. Дякую батькам своїм, які виховали мене в істинній православній вірі. З глибокою вдячністю згадую сьогодні покійного архімандрита Iєроніма, намісника Троїце-Сергієвої Лаври, який мене духовно загартовував.

 

Прошу вас, святителі Божі, помоліться про мене Господу, щоб благодать Святого Духа наповнила мою душу. Глибоко вірю, що покладанням ваших святительських рук покриється моя вбогість і зцілиться моя неміч (2 Кор. 12, 9), і Господь Вседержитель допоможе мені гідно нести покладене на мене високе святительське служіння до кінця днів моїх. Амінь.