СЕРГІЙ, Архієпископ Тернопільський і Кременецький

 

Слово архімандрита Сергія (Генсицького) при нареченні його в єпископа Тернопільського і Кременецького

 
 

Ваше Блаженство! Ваші Високопреосвященства! Ваші Преосвященства!

 
 

Постановою Священного Синоду Української Православної Церкви всеблагий Промисел Божий, недосяжний всякому розумінню людському, визначає мені, паче всіх грішному, бути єпископом Церкви Христової. Боюся прийняти цей високий єпископський сан, від якого ухилялися навіть вселенські вчителі. Не знаю, чим виправдаюся перед грізним Суддею, я, окаянний, гідний всякого осуду, дерзнувши прийняти на себе це велике покликання.

 

Оглядаючись на своє минуле життя, вбачаю в ньому Промисел Божий, який вів мене незбагненними шляхами до здійснення Своєї волі. Релігійне виховання, отримане в сім'ї, сприяло моєму рішенню присвятити себе церковному служінню. Перші кроки я робив у чернівецькому Свято-Миколаївському соборі, а потім, у сані диякона, продовжив свій шлях у Смоленському соборі під Покровом Божої Матері біля Її чудотворної ікони «Одигітрія». Прийняти іночеський жереб та розпочати ієромонаше служіння Господь сподобив мене в уділі Пресвятої Богородиці - біля святинь Свято-Успенської Почаївської Лаври.

 

Iз завмиранням серця споглядаючи свій майбутній апостольський подвиг у часи розколу та ворожнечі, мимоволі запитую себе: «Чому саме мені випав цей важкий жереб?» I змиряючись, згадую слова святителя Iгнатія Брянчанінова: «Хто може бути суддею Божих діянь? Досить для розуму людського, якщо він стане спостерігачем діянь Божих, дивуючись та прославляючи їх. Звідки б хто не був покликаний, слухайся Того, Хто кличе, йди на голос! I якщо на шляху до Господа треба боротися з гріхом, то борися мужньо, стій до крові, до перемоги - і тоді приєднаєшся до патріархів, пророків, апостолів, мучеників, сповідників та інших святих, які численними скорботами і смертію наслідували небо».

 

У новому служінні надихають мене і слова Спасителя: «Я з вами в усі дні до кінця віку» (Мф. 28, 20). Скоряючись волі Божій, всеблагій і промислительній, яка хоче, щоб усі люди спаслися, приймаючи на себе іго благе і легку ношу Христову, «дякую, приймаю і нічого всупереч не кажу».

 

Висловлюю сердечну подяку моїм батькам, які виховали мене у страсі Божому; святителям, пастирям та інокам, з якими служив біля Престолу Господнього, а також усім, хто вчив і наставляв мене в істинах православної віри й благочестя. Молю Христа Бога Нашого: нехай воздасть їм сторицею в цьому і майбутньому житті.

 

Смиренно прошу вас, святителі Божі, піднести про мене щирі молитви Пастиреначальникові Христу, щоб Він сподобив Своєю Божественною благодаттю достойно нести мені хрест єпископського служіння на славу Божу і для спасіння ввіреного стада Христового. Амінь.