ЄЛИСЕЙ, Єпископ Амвросіївський

 

Слово архімандрита Єлисея (Iванова) при нареченні його в єпископа Амвросіївського, вікарія Донецької єпархії

 
 

Ваше Блаженство, Блаженніший Владико і отче,
богомудрі архіпастирі й святителі Христові!

 
 

Волею Святого Духа, визначенням Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського і всієї України, і Священного Синоду Української Православної Церкви призиваюся я нині до великого й відповідального служіння Церкві Христовій у сані єпискофпа.

 

Цієї хвилюючої миті серце моє сповнюється священним трепетом і вдячністю Богові за Його всеблагий про мене Промисел. Щиро дякую й вам, богомудрі архіпастирі та отці, які сказали добре слово про мене, недостойного. Знаю, з яким благоговінням дивиться віруюча паства на свого святителя.

 

Єпископ, будучи наступником апостольського служіння, покликаний стояти на такій моральній висоті, щоб його справи були прикладом і спонуканням для інших до прославляння Отця Небесного. Архієрей має бути людиною досконалою у Христі Iсусі, чоловіком мудрості, подвижником благочестя, стяжати в собі любов християнську, якою відрізнялися святі апостоли, щоб словом і життям виявляти пасомим шлях істини й правди. Йому необхідно не лише себе наставляти на шлях до Царства Небесного, але й довірені йому душі освячувати, зігрівати, робити їх храмом Божим, щоб із відвагою дати відповідь на Страшному суді Христовому: «Ось я і діти, яких дав мені Господь» (Iс. 8, 18).

 

Душа його, за словами святителя Iоанна Златоуста, «повинна бути чистішою за сонячні промені, щоб ніколи не залишав його Дух Святий і щоб він міг сказати: "Уже не я живу, але живе в мені Христос"». Разом із моральною чистотою єпископ також повинен бути всебічно досвідченим.

 

Дивлячись на висоту святительського служіння й усвідомлюючи немочі та недоліки мого життя, сповідую перед Вами, Ваше Блаженство, і возлюблені архіпастирі, своє недостоїнство. Але разом із тим, твердо вірячи, що все у світі відбувається дією Божественного Промислу, «і ніхто сам собою не приймає цієї честі, але покликаний Богом, як і Аарон» (Євр. 5, 4), говорю євангельськими словами: «Отче наш... нехай буде воля Твоя!» (Мф. 6, 9-10).

 

У ці священні для мене хвилини також вважаю своїм обов'язком щиро подякувати всім, хто допомагав мені на шляху мого пастирського становлення. Низький їм уклін.

 

Благословен Господь Бог, Який благоволив прийняти мене у звання єпископства, на діло Своє у вертоград Божий. Iз благоговінням схиляюся долілиць перед незбагненними шляхами Господніми й щиро прошу вас, святителі Божі, коли настане велична мить покладання на мене рук апостольських, піднесіть ваші праведні молитви до Престолу Всевишнього, щоб Дух Святий, Який почиває на вас, почив також і на мені.

 

Помоліться Господові Богу, нехай подасть Він мені сили бути діячем неганебним, право правлячим слово істини, і мати відвагу, переходячи у вічність, почути Божественні слова: «Добре, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним... увійди в радість господаря твого» (Мф. 25, 21). Амінь.