НИКОДИМ, Єпископ Володимир-Волинський і Ковельський

 

Слово архімандрита Никодима (Горенка) при наречені його в єпископа Шепетівського і Славутського

 
 

Ваше Блаженство, Ваші Високопреосвященства, Преосвященства,
богомудрі архіпастирі Христової Церкви!

 
 

Велике хвилювання і страх охоплюють мене, бо я стою нині перед Богом і вами - наступниками апостолів Христових, святителі Божі, в очікуванні тієї святої миті, коли благодать Духа Святого через покладання ваших святительських рук поставить мене в череду апостольського служіння.

 

Священний трепет сповнює мою душу, коли усвідомлюю всю велич, відповідальність і труднощі майбутнього єпископського служіння. «Ніхто не гідний, - писав святитель Іоанн Златоуст, - приходити або наближатися, або служити Царю Слави», бо служіння Йому «великим і страшним є навіть для небесних сил».

 

Святитель Григорій Богослов говорив, що єпископ повинен бути захисником істини, який «стоїть з ангелами, славословить з архангелами, підносить жертви на горній жертовник, священнодіє з Христом, відновлює образ Божий, творить для вищого світу». А для цього треба «спочатку очиститися, потім очищувати; сповнитися мудрості - потім умудряти; стати світлом - потім освітлювати; наблизитися до Бога - потім приводити до Нього інших; освятитися - потім освячувати».

 

Разом із тим моє серце сповнене радістю бути одним із трудівників винограднику Господнього. Уповаючи на Господа і Його благодать, яка «немічних зцілює і спустошених наповнює», споглядаючи молитовно, бачу перед собою небесного Серафима з палаючим вугіллям від жертовника Господнього, відчуваю дотик цього благодатного вугілля й чую внутрішній ангельський голос: «Приторкнулось оце до твоїх уст, і взята від тебе беззаконність твоя, і від гріха твого ти очищений» (Іс. 6, 7).

 

Пам'ятаючи слова Господа Ісуса Христа: «Не ви Мене вибрали, а Я вас вибрав і поставив вас, щоб ви йшли і приносили плід» (Ін. 15, 16), щиро підкоряюся волі Божій і кажу: «Ось я, Господи, пошли мене» (Іс. 6, 8), «нехай буде воля Твоя» (Мф. 6, 10).

 

І нині, коли через вас, святителі Божі, Господь кличе мене до найвищого служіння на землі, що інше можу я вчинити, як не схилитися побожно перед волею Всевишнього, з синівською подякою до вас за любов і довіру до мене та сказати на поклик: «Дякую, приймаю і нічого всупереч не кажу».

 

Сьогодні, цього благословенного дня, постає перед моїми очами пройдений життєвий шлях. Коли споглядаю, як премудро вів мене Господь до служіння Йому, щиро дякую і прошу Його благословення на довірений мені високий послух.

 

З великою синівською любов'ю висловлюю подяку Першосвятителю нашої Церкви Блаженнішому Митрополиту Володимиру і Преосвященним членам Священного Синоду за обрання мене на єпископське служіння. Намагатимуся виправдати вашу високу довіру і, скільки Господь відпустить віку, з честю нестиму його.

 

Відрадно, що священнодійство моєї хіротонії відбувається у духовному серці нашої України, земному уділі Пресвятої Богородиці - Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі. Свого часу Господь дарував мені радість бути в цій обителі послушником. Сьогодні, в день своєї П'ятдесятниці, віддаю своє життя в руки Пречистої Діви Марії й щиро вірю в молитовне заступництво преподобних отців Печерських.

 

Молюся нині за батьків своїх, які привели мене на світ Божий, за всіх, хто піклувався й виховував мене. Із вдячністю згадую архієреїв, священиків і благочестивих мирян, які зустрічалися на моєму життєвому шляху і вплинули на моє духовне становлення.

 

Шанобливо схиляюся перед Вами, Блаженніший Владико, і дякую Богові за благословенні хвилини спілкування з Вами, за Ваші батьківські настанови й повчання.

 

По-синівськи дякую своєму авві Високопреосвященнішому архієпископові Симеону. Ви, владико, як турботливий пастир, стали мені найріднішою людиною. Саме Ваша духовна опіка вела мене до служіння Богу та Його святій Церкві. Я вслухався в євангельські слова з Ваших уст; при Вас, як свого часу апостол Павло при Гамаліїлі, я зріс і став на церковний шлях. Сподіваюся, що і в майбутньому Ваші, дорогий владико, мудрі поради допомагатимуть мені нести цей відповідальний послух. Намагатимуся в усьому бути таким, яким Ви хотіли б мене бачити, і Вашу любов до себе нести у своєму серці.

 

Древня, прекрасна волинська земля, яка стала мені колискою, зростила й виховала мене в нашій православній вірі. Саме у древньому Володимирському кафедральному соборі міста Володимир-Волинського я прийняв чернечий постриг.

 

Й у своєму земному житті, яке дарував мені Творець, і у вічності не забуду дорогого моєму серцю духовного гнізда, яким для мене стала найдревніша на Русі обитель - Зимненська. Чернечий подвиг, монастирське життя, духовність, молитва та любов сестер до Бога і Його Пречистої Матері надихнули й відкрили для моєї душі всю радість та цінність життя з Господом.

 

Смиренно прошу нині вас, святителі Божі, святих молитов і благословення на моє майбутнє служіння. Нехай із покладанням рук єпископів пошле мені Господь дар благодаті, укріпить, щоб бути мені пастирем добрим, подвизатися подвигом віри і досягати успіхів у «правді, благочесті, вірі, любові, терпінні й лагідності» (1 Тим. 6, 11).