Слово архімандрита Романа (Кимовича) при нареченні його в єпископа Конотопського і Глухівського

Слово архімандрита Романа (Кимовича) при нареченні його в єпископа Конотопського і Глухівського

Ваше Блаженство, Блаженніший наш Владика і Отець!
Ваші Високопреосвященства і Преосвященства!


З благословення Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира та рішенням Священного Синоду, нині угодно Богу призвати мене, недостойного, до єпископського служіння і удостоїти особливої благодаті через покладання святительських рук у таїнстві архієрейської хіротонії.

У цю важливу мить мого життя, коли усвідомлюю велич єпископського сану, свою убогість і неміч, мене охоплює страх. Але разом із тим пам'ятаю, що Божественна благодать «немощная врачует и оскудевающая восполняет».

Архієрейське служіння є тяжкий хрест, тому що воно вимагає не тільки відповідності високим нормам християнської моралі, але й прояву найвищих духовних якостей задля користі Святої Церкви Христової і народу Божого. Це служіння пов'язане з багатьма труднощами і потребує від архієрея багатьох зусиль.

Нині, оглядаючись на прожиті роки мого життя, я відчуваю на собі любов Творця і непрестанну дію Його благого Промислу. З дитячих літ Господь вів мене до священницького служіння, спочатку через вівтарний послух у рідному храмі на Буковинській землі, а потім, після служби в армії, через чернече життя у великій святині Православ'я - Свято-Успенській Почаївській Лаврі. Саме там сподобив мене Господь прийняти священний сан. Свята Почаївська обитель стала фундаментом, на якому збудований увесь мій духовний світ.

В ці важливі для мене хвилини хочу щиро подякувати всім тим, хто докладав зусиль до мого духовного становлення. Перш за все, мене завжди надихала первосвятительська мудрість Вашого Блаженства. Глибоко переконаний, що мир і спокій, єдність та розквіт Української Православної Церкви стали можливими завдяки Вашим молитвам і Вашій невтомній праці. Я прошу молитов Вашого Блаженства за моє недостоїнство, а в свою чергу буду намагатися виправдати ту високу довіру, яку Ви мені висловили.

Низько вклоняюсь Високопреосвященнішому архієпископу Кам'янець-Подільському і Городоцькому Феодору, який рукоположив мене у священний сан.

Особлива подяка Преосвященнішому єпископу Володимир-Волинському і Ковельському Володимиру. Звершуючи своє архіпастирське служіння на Шепетівській кафедрі, владика Володимир довірив мені послух у Свято-Різдва-Богородичному чоловічому Городищенському монастирі.

Дякую за молитви і допомогу всім браттям-пастирям, вчителям, наставникам і друзям, усім тим, хто навчав мене і виховував.

Як волю Божу приймаю своє обрання на єпископське служіння і щиро вірю в те, що благодать Святого Духа торкнеться мене через покладення Ваших святительских рук та укріпить на високе і відповідальне служіння.

Ваше Блаженство, Всечесні Владики! Смиренно і трепетно нині стою перед Вами і молю Вашу святиню благословити і помолитися за мене Всемилостивому Господу, щоб Його Всесильною благодаттю я зміг би непорочно та достойно пронести через все моє життя великий дар єпископського служіння, трудячись на благо Святої Православної Церкви та народу Божого! Амінь.

21.07.2012 р.
Храм Всіх святих Свято-Пантелеімонівського жіночого монастиря в Феофанії