АРСЕНІЙ, Єпископ Святогірський

АРСЕНІЙ, Єпископ Святогірський
АРСЕНІЙ, Єпископ Святогірський
АРСЕНІЙ, Єпископ Святогірський
АРСЕНІЙ, Єпископ Святогірський
АРСЕНІЙ, Єпископ Святогірський
АРСЕНІЙ, Єпископ Святогірський

 

Слово на вручення жезла Преосвященному Арсенію, єпископу Святогірському, вікарію Горлівської єпархії

 
 

Преосвященний єпископе Арсенію, возлюблений у Христі брате!

 
 

Волею Божою, благою й досконалою, яка спрямовує кожну людину до вічного спасіння, ти сьогодні отримав благодать святительського служіння. Відтепер тебе покликано бути єпископом Церкви Христової, яку Господь здобув пречистою Кров'ю Своєю. З цієї миті ти маєш усім життям явити образ «Первосвященика Великого, Котрий перейшов небеса» (Євр. 4, 14), з дерзанням приступати «до престолу благодаті», служити Богу «в праведності і святості».

 

Важкий шлях служителя Божого, бо крім звичайної внутрішньої боротьби зі спокусами, властивої кожному християнину, він повинен також «терпіти немочі безсильних і не собі догоджати» (Рим. 15, 2), як про це свідчить великий апостол народів: «Хто знемагає, з ким би і я не знемагав? Хто спокушається, за кого б я не палав?» (2 Кор. 11, 29).

 

Кожен, хто перебуває на початку цього шляху й намагається осмислити висоту й складність архієрейського служіння, мимоволі згадує слова пророка Мойсея: «Господи! Пошли іншого» (Вих. 4, 13). Але ми, народжені від води й Духа, з досвіду знаємо, що всесильна благодать Божа «немічних зцілює й убогих наповнює», а сила Божа посилається людині тоді, коли вона починає усвідомлювати свої немощі: «Коли я немічний, - говорить святий апостол Павло, - тоді сильний» (2 Кор. 12, 10).

 

Згідно з православним віровченням, єпископ - наступник і продовжувач апостольського служіння в Церкві, заснованій Пастиреначальником як Боголюдський організм, як живий, благодатний, таємничий союз людей із Богом і один із одним у Христі. «Так багато нас стає одним тілом у Христі, а окремо одне одному є члени».

 

Разом із тим Господь, не порушуючи внутрішньої єдності Святої Церкви, обрав і виділив у ній особливих людей для звершення різних служінь, серед яких виняткове місце посідає єпископство. Єпископ - провісник і вчитель Євангелія, він роздає всім чадам церковним благодать, даровану Богом. Тому богоносний учитель стародавньої Церкви священномученик Iгнатій, єпископ Антиохійський, вчить, звертаючись до мирян і кліру: «Нічого не робіть без єпископа... не думайте, що у вас вийде щось похвальне, якщо робитимете це самі по собі».

 

Єпископ не лише звершує церковні таїнства й богослужіння. Він - пастир і учитель, наставник і отець ввірених йому людей Божих. Архіпастир не має права на недбалість, він повинен завжди бути уважним. «Пильнуйте себе і всю отару, в якій Дух Святий настановив вас бути єпископами, пасти Церкву Господа і Бога» (Діян. 20, 28), - сказано в Діяннях апостолів. Це означає, що «пильнуючи себе», тобто спостерігаючи за собою, за налаштованістю свого серця й розуму, архіпастир має постійно піклуватися про цілісність і духовний стан свого словесного стада, доглядаючи «не примусово, а охоче і боговгодно, не для ганебної користі, а щиро, і не пануючи над спадщиною Божою, а подаючи приклад стадові» (1 Пет. 5, 23), щоб бути «взірцем для вірних у слові, у житті, у любові, у дусі, у вірі, у чистоті» (1 Тим. 4, 12), як пише про це своєму учню Тимофію апостол Павло.

 

Упродовж десяти років ти несеш послух намісника Свято-Успенської Святогірської обителі, яка милістю Божою і старанністю братії та благодійників нині відроджується. Рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви від 9 березня 2004 року монастирю надано статус Лаври, що свідчить не лише про ту роль, яку відігравала обитель у минулі століття, й про високі завдання, які покладає на обитель уся Повнота нашої Церкви сьогодні. Лавра - не просто великий монастир, це взірець для інших обителей. Такими були й є Києво-Печерська, Почаївська, Троїце-Сергієва й Олександро-Невська Лаври. Сподіваємося й віримо, що Святогірська Лавра гідно продовжуватиме ці славні традиції і для південної частини нашої Вітчизни стане духовним центром, місцем молитовного подвигу та християнської просвіти.

 

Від тебе як намісника, а нині єпископа, залежить дуже багато. У своєму послуху будь мудрим, добросердним і доступним, згадуючи слова святителя Василія Великого, що «предстоятель слова має все робити і говорити з обачністю і після багаторазового випробування... і засвідчення навіть тих, які йому ввірені... він не повинен бути упередженим до слави людської і прив'язаним до честі, але зобов'язаний виправляти тих, які дають йому таку честь». Цей ідеал служителя вівтаря Господнього ти повинен завжди мати перед собою і прагнути до нього все своє життя. До останнього подиху будь вірним обітницям, засвідченим тобою сьогодні перед нами - єпископами, духовенством і народом Божим.

 

А зараз із благоговінням і страхом Божим прийми архієрейський жезл - символ твого пастирства, мудрості й сили, із побажанням, щоб благословення небесне допомагало тобі в архіпастирських трудах, і приклич благодать Господню на благочестивих людей цих, які молилися сьогодні з нами під час твоєї хіротонії.

 
 
 

† Володимир,
Митрополит Київський і всієї України,
Предстоятель Української Православної Церкви