ЛОНГИН, єпископ Банченський, вікарій Чернівецької єпархії

ЛОНГИН, єпископ Банченський, вікарій Чернівецької єпархії

Преосвященний єпископ Лонгин,
улюблений у Господі наш співбрате і співслужителю!

Христос Воскрес!

Дією всемогутності Божої ти прийняв сьогодні небесну благодать і невидиму, але ре¬альну і непереможну силу через зішестя Духа Святого, Який нині сугубо вилився на тебе і спочив на тобі через молитву Церкви і покладення рук архієреїв. Перед цим святим вівтарем, при служінні Божественної Євхаристії, Сам Бог наділив тебе всією повнотою безцінного да¬ру благодаті священства. І тепер радісно рушай визначеною тобі дорогою з цілковитою відданістю волі Отця Небесного, сприймаючи покликання до архієрейського служіння не як найвищу честь, а як обов’язок духовного вдосконалення, безустанної праці, подвигу, який спонукає до щирого бажання бути на ниві Божій працівником бездоганним, який вірно подає слово істини (2 Тим. 2:15).

Ти нині поставлений на церковний свічник бути світильником, на тебе покладено повинність вести людей до Горнього Єрусалима, тобі належить тепер усім своїм життям показувати в собі образ Первосвященика Великого, Який пройшов небеса (Євр. 4:14), сміливо приступати до престолу благодаті (Євр. 4:16), служити Богові в праведності й святості істини (Єф. 4:24).

Сьогодні надано тобі право і покладено на тебе обов'язок продовжувати апостольське служіння в Церкві. Майбутнє служіння твоє вимагає не тільки знань, але й твердої віри, палкої любові, а також внутрішньої нездоланності й сили духу. Створювати і примножувати їх у собі особистими зусиллями важко, майже неможливо. Тому Господь після Вознесіння Свого на Небо дарував благодать Духа Святого Своїм апостолам та їхнім наступникам. Завдяки їй, через людей немічних і грішних, продовжується діло Божественного піклування про спасіння світу.

Всемудро керуючи світом, Господь подає нам потрібне зі святої Своєї благої волі. З вірою і радістю намагайся пізнавати волю Божу, поєднувати з нею твою людську волю, вільну, але недосконалу, і робити все заповідане Спасителем світу, являючи собою зразок вірним у слові, в житті, в любові, в дусі, у вірі, в чистоті (1 Тим. 4:12). І коли ти, за словом Божим, будеш так жити сам і навчиш цього інших, нагорода тобі буде велика на небесах і великим назвешся в Царстві Небесному (див. Мф. 5:19).

Пам’ятай, дорогий співбрате, апостольську настанову зігрівати одержаний через покладення рук благодатний дар, який тепер живе в тобі (див. 2 Тим. 1:6). Молитва, поєднуючи Небо із землею, зміцнить твою душу і тіло, утвердить твій дух і запалить його, і ти станеш спадкоємцем великих святителів Божих, зокрема святителя і чудотворця Миколая, в день пам’яті якого звершилась твоя П’ятидесятниця.

Перед Божественним Вознесінням Господь Іісус Христос закликав апостолів, а через них усіх послідовників Своїх бути свідками Йому аж до краю землі (Діян. 1:8). Бути свідком Христовим — означає прийняти Господа в серце своє, пройнятися Його спасенним вченням і виконувати євангельські заповіді. Обов’язок вимагає від нас відкритості до світу і щирості в прагненні служити сучасному людству в ім’я заповіданої нам любові до Бога і ближніх. Будь же гідним свідком Воскреслого Спасителя світу, проповідуй Христа словом, вчинками і прикладом життя твого! Ти — послідовник і служитель Христа, тому пам’ятай, що Господь прийшов на землю не для того, щоб йому служили, а послужити всім людям (див. Мф. 20:28). Тому, маючи внутрішнє смирення у ставленні до тих, які оточують тебе і довірені тобі, завжди поєднуй владу і лагідність, а твердість твою завжди пом’якшуй любов’ю.

Протягом шістнадцяти років ти несеш послух по відродженню Вознесенського чоловічого монастиря в селищі Банчени та жіночого монастиря на честь Боянської ікони Божої Матері в селищі Бояни на Буковині. Дякуючи Богові та підтримці добрих людей сьогодні обителі прикрашені храмами і є місцем спілкування людей з Богом.

Ти добровільно взяв на себе ще один достойний подвиг — опікуєш дітей, позбавлених батьківської турботи та ласки. Твої труди можна без перебільшення назвати великими перед Богом. Адже понад чотириста дітей, в тому числі й тяжкохворих, бачать в тобі турботливого батька й рідну людину. Ми і сьогодні, як і раніше, молимось Воскреслому Богу, щоби він ніколи не загасив у твоїй душі ревність, з якою ти несеш ці труди, укріпив тебе і примножив в тобі наснагу й рішучість.

А тепер прийми цей жезл — знак твого архіпастирського достоїнства, і приклич апостольське благо¬словення на присутніх тут людей, які щиро молилися з нами за тебе, щоб у майбутньому твоєму служінні наповняла тебе благодать Духа Святого. Амінь.

 


† Володимир,
Митрополит Київський і всієї України,
Предстоятель Української Православної Церкви