 | | |
І саме сюди прийшла подвизатися в XIX столітті проста болгарська дівчина Константа, що жила поруч. Покликана Божим провидінням, вона вирила тут печеру і прожила в ній сім років одна, перебуваючи в постійній молитві. Пізніше до неї почали приєднуватися інші сестри. Так було покладено початок Свято-Параскевинській обителі.
З кінця XIX століття монастир отримав офіційний статус і почав стрімко розвиватися. Постали кам’яні храми, лікарня з домовим храмом, келійний корпус та монастирський готель для паломників.
Але буря атеїстичних потрясінь початку XX-го століття не оминула й цю духовну оазу. Після Жовтневої революції для монастиря настали страшні часи. Було висаджено у повітря величний Свято-Троїцький собор, який був духовною й архітектурною домінантою обителі. Руїни від храму і сьогодні нагадують усім про недавнє страшне минуле монастиря.
А на території святої обителі відтепер поселився радгосп із красномовною назвою “Безбожник”. Пізніше господарем цього місця стала плодово-ягідна станція, а у 70-х роках минулого століття тут загосподарював піонерський табір “Топольок”.
Лише наприкінці XX-го століття сюди знову повернулися черниці і святе місце, яке перебувало в занедбанні понад півстоліття, знову ожило. За порівняно невеликий термін було відроджено храм на честь покровительки монастиря святої Параскеви, а також колишній лікарняний храм.
Монастирська територія прийняла достойного вигляду, а його господарство набрало класичних як для монастиря рис. Нині обитель має своїх корів, що дає можливість монахиням повністю забезпечувати себе молочною продукцією. Монастирські бджоли приносять обителі чудовий мед із гірських квітів. А за хлібом, випеченим тут, приходять навіть жителі навколишніх сіл. Вони стверджують, що цей хліб набагато смачніший, аніж той, що продається в місцевих магазинах.
Відома обитель і своїми чудодійними джерелами, вода з яких корисна і для тіла, і для душі. Джерело мучениці Параскеви знаходиться в самому монастирі, а джерело святого Георгія, де за переданням великомученик явився одного разу для підтримки воїнам-християнам, знаходиться за два кілометри від обителі. Проте популярність його від того не страждає – до нього постійно йдуть прочани.
На сьогодні головною проблемою монастиря є відселення людей, яких поселили на монастирські землі ще за радянських часів. Тут залишається ще з десяток будинків, у яких живуть звичайні, так звані мирські, люди. Щоб ніяк не ущемляти у правах своїх вимушених сусідів, монастир викуповує у них садиби, збираючи для цього гроші по копійці. Проте не завжди цей процес проходить гладко.
Нині Свято-Параскевинський Топловський монастир є місцем, куди завжди поспішають прочани, щоб угамувати свою духовну спрагу. Завдячуючи милості Божій, обитель змогла не тільки постати матеріально і відродити свої стіни. Головне, що монастир сьогодні відродився як духовна твердиня із своїми давніми богослужбовими і господарськими традиціями. Відтепер тут, як і колись, невпинно лунає до Господа молитва за весь людський рід. |
