Слово архімандрита Лазаря (Швеця) при нареченні його в єпископа Аргентинського і Південноамериканського
Ваші Високопреосвященства, Преосвященства, богомудрі архіпастирі, милостиві отці!
Рішення Святійшого Патріарха та Священного Синоду закликає мене нині до єпископського служіння. Дякую Всемилостивому Господу Богу за Його невимовне милосердя до мене, за те, що Він довіряє мені найвище служіння в Домі Господньому.
Та хоч я приймаю це як волю Божу, проте хвилюється душа моя перед величчю благодаті архієрейської хіротонії та висотою єпископського служіння, яке чекає на мене. Адже воно є продовженням шляху апостольського, від якого приходило в трепет багато обранців Божих, як свідчить про це історія Церкви. I коли такі сильні духом святителі Древньої Церкви, як Василій Великий, Григорій Богослов та Iоанн Златоуст боялися висоти єпископського служіння і ухилялися від обрання на нього, то що ж казати мені, коли я бачу, що «беззаконня мої переросли голову мою» (Пс. 37, 5).
Бентежиться душа моя в ці хвилини. Неміч душевна й тілесна стискає серце. Не буду більше про неї говорити, бо в ній зізнавалися й кращі за мене, а моя неміч давно відома кожному з вас. I тільки надія на благодать Божу, «яка немічних лікує і вбогих наповнює», на допомогу й захист Матері Божої, до молитовного заступництва Якої звертаюся, дають мені сили стати на шлях архіпастирського служіння.
У ці відповідальні хвилини мого життя подумки лину туди, де перебуває велика святиня Дому Божого - чудотворна ікона Божої Матері «Почаївська». Під її молитовним заступництвом ще в юності моїй я приходив до пізнання Святого Православ'я. Під покровом Богородиці та за молитвами преподобного Iова, ігумена Почаївського, прийняв я чернечий постриг і був поставлений архімандритом.
Волевиявлення Святого Духа бачу я в благословенні Святійшого Патріарха та постанові Священного Синоду, і це заспокоює мою душу. Сподіваюся, що й ви, святителі Божі, піднесете про мене до Господа щирі молитви і дасте мені благословення на майбутній подвиг служіння. Нехай покладанням ваших святительських рук заповниться моя духовна вбогість і вилікується моя моральна неміч. Ця надія втішає моє серце.
Мій послух після закінчення духовних шкіл проходив у Києві, у філії Відділу зовнішніх церковних зносин. Господь сподобив мене прийняти благодать священства у величному Володимирському соборі, біля мощей священномученика Макарія та святої великомучениці Варвари. I нині прошу в цих святих благословення на моє майбутнє служіння.
Втішає те, що в подвигу архієрейського служіння мої недосвідчені кроки скеровуватиме батьківськими порадами Високопреосвященніший владика Ювеналій. З почуттям глибокої вдячності я на все життя запам'ятав мій послух у Відділі зовнішніх церковних зносин та чотирирічне перебування в Аргентині, коли він був для мене справжнім наставником. Вірю, що й надалі завжди знаходитиму в нього велелюбні батьківські відповіді на важливі й складні для мене запитання.
Не можу не подякувати архієпископові Платону, з яким я ділив журбу і радість впродовж чотирьох з половиною років, постійно відчуваючи його турботу, керуючись його архіпастирськими настановами. Сьогодні, коли звершується моя хіротонія, він відзначає свій день Ангела, а тому прошу Господа благословити владику на многая і благая літа.
Моє християнське сумління спонукає згадати словами вдячності спочилого в Бозі митрополита Никодима, який в скрутні хвилини підтримував мене своїми мудрими настановами, а також незабутню постать митрополита Бориса, який в юності моїй з любов'ю, по-батьківськи зігрівав моє серце.
Глибоко усвідомлюючи свої немочі та всі труднощі майбутнього єпископського подвигу, прошу вас, богомудрі святителі, посильте ваші теплі молитви до Всевишнього. Нехай Він благословить, умудрить, дасть сили мені, немічному, в новому служінні, нехай подасть мені благодать подвигом добрим подвизатися на славу Його святого імені. Амінь.
