Слово архімандрита Iларіона (Шукала) при нареченні його в єпископа Iвано-Франківського і Коломийського
Ваше Блаженство, Блаженніший Владико і отче, богомудрі архіпастирі, святителі Христові!
Цієї священної миті у великому збентеженні й з великим трепетом стою я перед вами, покликаний волею Духа Святого, обранням Вашого Блаженства й Священного Синоду Української Православної Церкви до високого служіння.
Що можу сказати я в ці хвилюючі для мене хвилини, коли стою перед цим священним собором, якому належить завтра покласти на мене, грішного, святительські руки, щоб увести в чреду єпископського наслідування й низвести на мене Дух премудрості, Дух розуму, Дух страху Божого?
Глибоко усвідомлюю, яким важливим і відповідальним є служіння святителя Христової Церкви. Бо якщо священик відповідає за пасомих, то архієрей - і за пасомих, і за пастирів. Iз глибоким страхом і усвідомленням свого недостоїнства пригадую слова святого апостола Павла, які визначають моральний образ єпископа й характер єпископського служіння: «Єпископ повинен бути непорочний, як Божий домобудівник... додержуватися правдивого слова, згідного з вченням, щоб він мав силу наставляти в здоровому вченні» (Тит. 1, 7-9).
Чи зможу я своє служіння Церкві Христовій назвати добрим, чи здобув я дерзновення до Бога, чи можу я вважати себе «Божим домобудівником» (Тит. 1, 7), чи заслужено приймаю на себе ступінь єпископського служіння?
У відповідь на ці запитання пригадую своє життя, глибоко замислююся над ним і бачу більше тілесного, ніж духовного. Подібно до апостола, «бачу інший закон, що протистоїть законові розуму мого і бере мене в полон закону гріховного» (Рим. 7, 23).
Усвідомлюю, на яку велику справу закликає мене Спаситель. Кличе «пасти Церкву Господа і Бога, яку Він придбав Собі Кров'ю Своєю» (Діян. 20, 28). Воля Божа бажає, щоб я потрудився на ниві Божій: «Не ви Мене вибрали, а я вас вибрав і поставив вас, щоб ви йшли й приносили плід» (Iн. 15, 16).
«На допомогу Твою сподіваюся, Господи!» (Бут. 49, 18) - відповідає душа моя словами пророка Мойсея на цей божественний заклик. Утішаю себе надією на предстательство Цариці Небесної перед возлюбленим Сином Її, Господом Iсусом Христом. Нехай допоможе Вона, Пречиста, бути добрим пастирем врученого мені стада. Уповаю на молитовне предстательство святих Божих угодників.
Приступаючи до цього служіння, можу сказати про себе лише словами митрополита Московського Філарета: «Єпископство для мене не честь, а подвиг». Цей подвиг потребує від людини віддачі всіх її сил.
Звертаючи свій погляд на прожиті роки, усвідомлюю: Промисел Божий вів мене поступово в житті до служіння церковного, пастирського. Виховувався я в релігійній родині, і батьки змалечку утверджували мене в православній вірі. З дитячих років звернувся я до Бога і святих Його за допомогою й наставлянням.
Не можу зараз не згадати й тих, хто особливо вплинув на мою духовну освіту й зростання - усім їм приношу мою щиру подяку.
У пастирському житті я намагався не проявляти своєї волі, сприймаючи доручення Священноначалля Церкви як волю Божественну, промислительну. Це дає мені сили й нині почути голос Вашого Блаженства та Священного Синоду нашої Церкви, який закликає моє недостоїнство до відповідального архієрейського служіння, і, усвідомлюючи при цьому всю свою вбогість і неміч, зі смиренністю сказати: «Приймаю і нічого всупереч не кажу».
Висловлюючи глибоку синівську вдячність Вашому Блаженству, Священному Синоду, Українській Православній Церкві за високу довіру, прошу вас, святителі Божі, завжди поминати мене у ваших святих молитвах, тому що тільки в молитвах Церкви моя міць і сила, тільки Церква для мене - стовп і утвердження, покров і прихисток.
Благословіть же мене на майбутнє служіння, щоб Бог сподобив непорочно проходити його на славу Святої, Єдиносущої і Животворящої Трійці - Отця і Сина і Святого Духа. Амінь.
