Веб-конференція архімандрита Олександра (Драбинка), секретаря Предстоятеля УПЦ

Доброго дня, шановні друзі!

Дякую за цікаві запитання, вони значно розширили моє уявлення про відвідувачів нашого веб-сайту, порадували своєю різноманітністю та зацікавленістю проблемами церковного життя, до якого ви, шановні читачі, як видно, вельми небайдужі. Ще раз дякую за увагу до нашої веб-сторінки та, благословившись, з Богом, розпочнемо нашу конференцію.

Попередньо ознайомившись із поставленими запитаннями, я дійшов висновку, що частина із них не входить до моєї компетенції як секретаря Предстоятеля УПЦ. Однак відповісти на них хотілося б, і, до того ж, компетентно. З цього приводу до участі в конференції я запросив тих людей, хто безпосередньо займається діяльністю, про висвітлення якої ви цікавилися. Упевнений, що під час наступних конференцій, які проводитимуться на нашому сайті, ми зможемо дати відповідь на якомога більше ваших запитань.

Тарас Антошевський, РІСУ:

Чого варто очікувати від майбутнього Собору?

Архімандрит Олександр (Драбинко): На 22 грудня цього року було призначено проведення Собору Української Православної Церкви. У ході його підготовки виникла низка питань, яка потребує більш ґрунтовного вивчення. Про це йшлося під час засідання Священного Синоду УПЦ від 14 грудня 2007 року, з чим ви уже мали можливість ознайомитися. Основним питанням Собору мав бути огляд та аналіз життя Української Православної Церкви за період, що минув від минулого Собору - 26 червня 1992 року. Було прийнято рішення перенести дату проведення Собору УПЦ на період святкування 1020-річчя Хрещення Русі, а поточні питання розглянути на Архієрейському Соборі УПЦ, що відбудеться 21 грудня цього року.

Чи буде він настільки значним, як про нього говориться в ЗМІ?

Архім. Олександр: Як і будь-який Собор, Архієрейський Собор, що відбудеться 21 грудня 2007 року, так і той, що планується провести влітку 2008 року, є, звичайно ж, значимою подією в житті Церкви. Соборні рішення приймаються під дією Святого Духа, Який прикликається послідовниками апостолів - єпископами, перед його проведенням. А дія Божого Духа в Церкві - завжди значима подія, незалежно від того, як вона висвітлена в ЗМІ.

Чи буде якась офіційна і публічна оцінка керівництвом УПЦ діяльності організацій та їх лідерів на кшталт СПГУ, СПБУ та інших?

Архім. Олександр: Подібна оцінка деструктивної діяльності вказаних організацій та їхніх лідерів була висловлена Предстоятелем нашої Церкви у вигляді візи на проханні пана Каурова про офіційне представництво Української Православної Церкви на ІІ з'їзді його організації.

На мою думку, діяльність цих організацій та їхніх лідерів потребує детального вивчення, аналізу та відповідної оцінки, яка не може бути позитивною. Роздвоєння особистості психіатри іменують шизофренією. У своїх нападках на адміністрацію нашого сайту та на мене особисто пан Кауров невідомо з яких причин називає мене «протеже помаранчевого лоббі, який втерся в довіру до Предстоятеля УПЦ». З його висловлювань можна зробити висновок, що «помаранчеві» - це зло. Відповідно добром є «біло-блакитні». Однак, беручі участь у нещодавній зустрічі в Москві у храмі Миколая на Берсенівці із собі подібними «лідерами», пан Кауров іменує Партію регіонів «групою олігархів, які переслідують виключно власні інтереси». Висновок зробіть самі.

Ваше ставлення до Равеннських переговорів?

Відповідає співробітник ВЗЦЗ УПЦ священик Сергій Говорун: Загалом процес переговорів між Православними Церквами та Римсько-католицькою Церквою здійснюється з підтримки всіх Предстоятелів Помісних Церков. Проте вже під час першої зустрічі в рамках цього процеса, яка відбулась рік тому в Белграді, виявились деякі розбіжності між представниками Руської і Константинопольскої Церкви щодо розуміння ролі Константинопольського Патріархата в Православному світі.

Ці розбіжності проявили себе також під час другої зустрічі, яка відбулась в Равені. Отже, переговори православних з католиками поставили проблему загальноправославного консенсусу щодо питання про примат в православному світі. Зараз ця проблема обговорюється на рівні богословів. Наприклад, вона стане темою наступного засідання Синодальної Богословської комісії Руської Православної Церкве, яке відбудеться наприкінці грудня. На мою думку, розбіжності носять виключно герменевтичний, а не концептуальний характер. Тому, сподіваюсь, загальноправославний консенсус щодо цього насправді гострого питання буде скоро відновлено.

Якими Ви бачите відносини між УПЦ і УГКЦ сьогодні? Свого часу вони були теплішими і взаємно корисними. Нині вони майже відсутні, саме як міжцерковні. Є приклад позитивної співпраці окремих осіб, мас-медій, церковних комісій. Чи є зараз потреба саме у міжцерковних відносинах на найвищому рівні?

Відповідає свящ. Сергій Говорун: Справді, відносини між двома Церквами сьогодні непрості. Свою роль в цьому зіграло те, що до застарілих образ щодо подій початку 90-х додалась безпідставне, на наш погляд, розширення адміністративних структур УГКЦ далеко за межі історичного існування цієї Церкви. Багато хто розцінює це як спробу прозелітизму. Думаю, поки ми не почнемо діяти, зважаючи на партнерів по стосункам, на покращення цих стосунків навряд варто сподіватись.

Артем Иванов (Москва):

Отче, скажите, пожалуйста, почему именно на Украине так много молодых и очень молодых архимандритов? С чем связана эта местная традиция?

Архим. Александр: Уважаемый Артем! Как говорит один мудрый человек, митру нужно носить тогда, когда есть силы ее носить, а не тогда, когда уже и голову на плечах держать тяжело. Наличие молодых архимандритов говорит о новом поколении, которое пришло в Церковь за последние годы, после падения атеистического режима, когда в Церкви были священники исключительно преклонного возраста. Местной традицией это не является, а есть проявлением уважения и благодарности к тем людям, которые в сегодняшнее секулярное время, приняв подвиг монашество, отдали полностью свою жизнь и силы на служение Церкви. Заслуги оцениваются не возрастом, а результатом деятельности.

Артем, интересно, почему у Вас возник такой вопрос, сколько Вам лет, Вы хотите стать архимандритом?

Священник Евгений:

Чему будет посвящён предстоящий собор УПЦ?

На этот вопрос мы уже ответили Тарасу Антошевскому.

Почему ему не предшествовало традиционное Предсоборное совещание с широким освещением в церковной прессе круга основных вопросов? Возможно, конечно, я что-то пропустил.

Архим. Александр: Предсоборное Совещание я бы не назвал традиционным, как это звучит в Вашем вопросе. Предсоборное Совещание, которое было перед Поместным Собором РПЦ 1917 года, рассматривало действительно очень большой круг вопросов, которые стали перед Церковью за 200 лет отсутствия Патриаршего и Соборного управления Русской Православной Церковью. Вопросов, которые необходимо было бы обсуждать на Предсоборном Совещании в Украинской Православной Церкви на сегодняшний день нет, поскольку никаких канонических, догматических, богослужебных и других изменений Собор вносить и принимать не намерен.

Виктор Андреевич:

Когда будут опубликованы повестки дня на предстоящие 21декабря Архиерейский Собор и Собор УПЦ 22 декабря, а также изменения в Устав и другие проекты готовящихся документов на этих Соборах.

Уважаемый Виктор Андреевич! Повестка дня предстоящего Архиерейского Собора касается архиереев Украинской Православной Церкви. Проведение Собора УПЦ, как уже говорилось, перенесено.

Свящ. Сергий Говорун: Обычно повестка дня Архиерейского Собора не публикуется, поскольку это вопрос, относящийся к компетенции епископата УПЦ. Что касается Собора Украинской Православной Церкви, то его материалы будут заблаговременно разосланы в епархии участникам Собора.

Архим. Александр: Архиерейский Собор рассмотрит указанные Вами документы, и в епархиях до проведения Собора УПЦ будут проведены епархиальные собрания, на которых будут также обсуждаться и рассматриваться вопросы повестки дня Собора, каждая епархия предоставит свои рекомендации и отчет в предпасхальный период. Рабочая группа по проведению Собора УПЦ проведет их изучение и анализ, сделает соответствующие выводы и вынесет их на рассмотрение Собора УПЦ.

Интересуюсь потому, что уже поползли слухи о тайной автокефалии для УПЦ на этих Соборах путем изменений в Уставе, которые автоматически разорвут в последствии каноническое единство с Русской Православной Церковью.

Архим. Александр: Ваш интерес понятен, а ползать, как Вы это употребили к слухам, Господь определил тому существу, который является «человекоубийцей искони» и автором подобных слухов. Слухи - это не лучшая форма распространения информации для православного человека. Изменения в устав, какими бы они ни были, не могут автоматически разорвать канонического единства, поскольку единство осуществляется на уровне Евхаристического и молитвенного общения, а Устав не затрагивает этих аспектов наших взаимоотношений с Русской Православной Церковью. Употребляемый Вами термин «тайной автокефалии» является неким желанием мистифицировать происходящее и способом нагнетания нездоровой ситуации в церковном сообществе.

Олексій Миколайович Ходаківський:

Які вихідні дані нормативно-правового акту, який дозволяє православним відмовитися від індивідуального податкового номеру?

Архім. Олександр: Наказ голови Державної податкової афдміністрації України та Міністр внутрішніх справ України «Про затвердження порядку внесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2004 року за №1345/9944.

Чи існує можливість отримати Вищу духовну освіту у КДА, при умові існування світської Вищої освіти, дистанційно (екстерном тощо)?

Відповідає ректор КДАіС єпископ Бориспільський Антоній: Згідно Статуту КДАіС, для навчання в Духовній академії попередньо потрібно обов'язково отримати базову духовну освіту в семінарії. Це відноситься і до очної, і до заочної форми навчання.

Священик Сергій, 25 років (Рівненська єпархія):

Хочеться дізнатися думку митрополії на неординарну подію, котра сталася в Рівному на центральній площі в день пам'яті жертв голодомору цього року, коли на майдані, в мітингу - молитві поряд з митрополитом Євсевієм (УПЦ КП), католицькими пастирями, взяв участь у цьому заході владика Варфоломій?! Як розцінити таку подію? Чи це не кроки до якогось об'єднання?

Архім. Олександр: Не бачу в цьому нічого дивного або того, що не відповідало б церковній дисципліні чи канонічному устрою. У нас немає молитовного спілкування з вказаними Вами представниками конфесій, однак бути присутніми на подібних заходах-реквіємах нікому не забороняється. Упевнений, що архієпископ Варфоломій цього дня відслужив за жертвами Голодомору поминальне богослужіння в підвідомчому йому православному храмі, а в заході, що відбувався на майдані був присутній як громадянин України та священнослужитель Української Православної Церкви, що є небайдужою до історії та трагедії свого народу. Не бачу в цьому заході ніяких кроків до об'єднання, а Вам, як священику, варто було б розрізняти молитовні зібрання від громадсько-політичних акцій.

І ще одне. Що сталось з вашою матушкою, що Ви стали ченцем? Багато хто, з екранів телевізора і преси знає Вас як диякона? Спаси Господи!

Архім. Олександр: З моєю матушкою нічого не сталося, вона жива-здорова (маю на увазі мою маму). Я ніколи не був одружений, про що Ви можете дізнатися з моєї біографії, розміщеної на цьому сайті в розділі «Автори». Чернецтво я прийняв на Святій горі Афон влітку 2006 року. Так, у той час, коли на телеканалі «Ера» два роки тому виходила в ефір телепрограма «Православний світ», я дійсно був дияконом, у сан священика рукопокладений 28 липня 2006 року. На сьогодні відновився вихід телепрограми на телеканалі «Ера» тепер під назвою «Світ Православ'я». Запрошую Вас до її перегляду щосуботи о 8.40, де й побачите мене в сьогоднішньому статусі.

Александр Анатольевич. 30 лет (Одесская епархия):

Главы государств, правительств, высокопоставленные чиновники в рабочих поездках не часто, но все же посещают храмы или святые места разных традиционных религиозных конфессий.
Митрополит Кирилл 7 декабря в Ватикане встречался с Папой Римским, наши православные храмы и святые места посещают представители других вероисповеданий и эти и другие события с радостью воспринимаются и оповещаются. Ответьте, пожалуйста, на такой вопрос. Почему простому смертному православному, запрещается переступать порог даже католического храма и этот грех надо исповедать в покаянии? Спасибо.

Архим. Александр: Уважаемый Александр Анатольевич! Я не знаю, почему простому смертному православному запрещается переступать порог даже католического храма. О таком запрете слышу от Вас впервые, тем более, о необходимости исповедовать этот грех в Таинстве покаяния. Естественно, православному христианину, если он себя таковым считает, невозможно принимать участие в богослужениях и сакраментальных действиях Католической Церкви. Если это и случилось по неведению, то, понятно, что об этом необходимо сказать духовнику. Если же это совершается преднамеренно, то исповедовать такой грех у духовника не имеет смысла, поскольку Вы таким образом позиционируете себя как католик, принимая осознанное участие в их Таинствах. Я так понимаю, что Вы хотите спросить об обычном ознакомительном посещении католического храма с целью почтить те общехристианские святыни, которые также почитаются и православными, но находятся в католических церквях. Не вижу в этом ничего плохого. Однако же, по апостолу Павлу, «все мне можно, но не все полезно».

Филипп (город Овруч):

Скажите, пожалуйста, почему так называемое «леонтиевское» движение существует, все знают, и ничего не делают. Как быть. Может, стоит на Соборе поднять этот вопрос.

Архим. Александр: Уважаемый Филипп! Сам я родом из города Корца, где проживает архидиакон Михаил, который является живым свидетелем деятельности указанного Вами Леонтия. О каких-то «леонтиевских движениях» я, прожив 30 лет, в родном городе не знаю. О них мне не рассказывали и в них также не вовлекали, не смотря на то, что архидиакон Михаил является двоюродным братом моей тетки. То есть, я думаю, Вы сами понимаете, если бы это было настолько серьезно и масштабно, то у последователей этого движения была бы заинтересованность моего присутствия в этом движении.

Почему некоторые архиереи просто вымогают денег с сельских приходов, на которых священники итак еле-еле существуют. Люди тоже живые - видят все. Архиереи, в первую очередь, монахи... Ваш взгляд на эту проблему.

Архим. Александр: Поскольку я несу свое послушание в Свято-Успенской Киево-Печерской Лавре и занимаюсь канцелярской работой, то на сельских приходах бываю весьма редко и о подобных вымогательствах, Слава Богу, не слышал. Не спорю, что инциденты, указанные Вами, могут иметь место. На вопрос, почему это происходит, Вы можете получить прямой ответ у епархиальных архиереев, о которых Вам известны подобные случаи. Их адреса и телефоны размещены на нашем сайте, либо в Церковном настольном календаре.

Ольга Іванівна (місто Київ, Південна Борщагівка):

Чи планується на Південній Борщагівці у місті Києві (Києво-Святошинський район) розбудова храму канонічної православної церкви?

Архім. Олександр: Шановна Ольго, за відповіддю на запитання щодо розбудови храму на Південній Борщагівці рекомендую Вам звернутися до благочинного храмів Києва протоієрея Віталія Косовського. Адресу та години прийому можна подивитися на нашому сайті. Телефон 255-11-64.

Ваше ставлення до появи в програмі телеканалу "Глас" новин з єпархій, виступів богословів, диспутів з тих чи інших питань, які стосується як безпосередньо духовної опіки християн, так і суспільних процесів в Україні (наприклад ставлення до ідентифікаційних номерів, сектанства, агресивної реклами тощо), показу фільмів, у т.ч. художніх, християнської тематики, концертів духовної музики тощо.

Архім. Олександр: Моє ставлення до появи подібних проектів - виключно позитивне. Проте не все, що я хочу, я можу. Телеканал «Глас» перебуває на стадії розвитку, постійно збагачується новими проектами, реформуються вже наявні, розширюється тематика. Ваші побажання я обов'язково передам його адміністрації.

Сергий:

Как можно взять благословение на монашество?

Архим. Александр: Благословение на монашество можно взять двумя способами. Первый: подойдя к духовнику, положа правую руку на левую и попросив: «Благословите на монашество». Второй - более реальный. В зависимости от Вашего социального статуса (мирянин, священник, студент духовной школы) обычно в случае желания принять монашество желающий принять его поступает на испытательный срок в монастырь, по окончании которого и благословляется настоятелем монастыря, согласно поданному прошению, на монашеский постриг.

Петренко Сергій Володимирович, 40 років (Білоцерківська єпархія):

Скажіть будь-ласка, хто займається в УПЦ закупівлею і реалізацією духовної літератури, відео, аудіо продукції?
Неможливо придбати відео, DVD, CD, на українській мові, вчителі перебуваючи в Лаврі не змогли для ознайомлення учнів, які не змогли з тих чи інших причин відвідати це святе для кожної людини місце придбати диски на українській про життя Лаври? На полицях книжкових лавок все це не можливо придбати.

Архім. Олександр: В Українській Православній Церкві в цілому, як про це йдеться у Вашому запитанні, немає централізованого управління по закупівлі та реалізації вказаної Вами продукції. Кожна єпархія, кожна парафія займається цим самостійно. Відео можна придбати на складі Київської Митрополії. В асортименті є фільми на духовну тематику, житія святих, проповіді Блаженнішого Митрополита Володимира, україномовні видання Видавничого відділу Української Православної Церкви. Вони є, оскільки автором по виготовленню цих проектів є я сам. На церковних книжкових полицях ці україномовні видання, на жаль, не дуже користуються попитом, оскільки покупці воліють радше купувати російськомовні видання.

Протоієрей Сергій Ткачук (Київ):

На Вашу думку, отче, канонічна автокефалія УПЦ шлях в пекло, як стверджують каурівці чи недалеке майбутнє УПЦ?

Архім. Олександр: Шановний отче Сергіє! Я думаю, що пекло - це не шлях до канонічної автокефалії УПЦ, а коли, не дай Бог, у майбутньому Церквою керуватимуть «каурівці», чого вони наполегливо прагнуть.

Відповідає священик Сергій Говорун: Таким чином запитання ставлять діячі, які проповідують так зване «політичне православ'я», яке має дуже мало спільного зі справжньою православною традицією. Питання про канонічний статус Української Православної Церкви повинно вирішуватися не в площині так званого «політичного православ'я», а з огляду на православну еклезіологію. У будь-якому випадку для вирішення цього запитання потрібен загальноцерковний консенсус.

Artemij Bondarenko, 31 rik (Berlinska eparhija RPZ MP. Deutschland):

Vibachte, sho ne maju saras kirilizi. V Ukraini e bagato prihilnikiv jak kanonichnoj avtokefalii, tak i tih hto proti neji. Sdaetsja sho ze rosdilennja povjasano i s geografijeu krajini. Chi mozlivo, na Vashu dumku, virishenja zogo pitannja dopushennjam dvoh pravoslavnih urisdikzij na Ukraini: Kanonichnoji Ukrainskoj Avtokefalnoj Zerkvi, ta Eparhij Russkoji Pravoslavnoji Zerkvi?...

Архім. Олександр: Я не вважаю, що розділення православ'я обумовлено географією. Не вважаю, що таким воно є і на ментальному рівні. Не розумію, чому Захід не любить Москву більше, ніж Схід. Адже Схід постраждав від комуністичної влади (голодомори, репресії) набагато більше, ніж Захід, який до Другою світової війни був під владою Польщі. Особисто я ні в якому разі не сприймаю вирішення поставленого Вами питання в існуванні двох юрисдикцій, оскільки вважаю це релігійним сепаратизмом, який нічим не обґрунтований і може бути на користь лише ворогам єдності Православної Церкви. Саме про вирішення питання єдності православ'я в запропонованому Вами руслі говорить Михайло Денисенко - чинник такої організації релігійного забарвлення, як УПЦ КП.

Светлана:

Почему при церквях и храмах, а тем более при Лаврах не действуют в наше время больницы, лечебницы?

Архим. Александр: Церкви и храмы, а тем более Лавры, сами искалечены атеистическим богоборческим режимом за 70 лет. Им нужно сначала стать на ноги, а потом уже они смогут заняться социальным служением. При некоторых храмах, где есть возможность, ведется работа по помощи одиноким и престарелым людям. Кроме того, при многих больницах в Киеве и других городах созданы православные храмы. Есть монастыри, в которых открыты терапевтические, офтальмологические и другие медицинские кабинеты. В них ведется прием не только братии обители, но и верующих. Пример - Зимненский монастырь в Волынской области, где за три года существования офтальмологического кабинета был проведен квалифицированный осмотр и оказана помощь более чем шести тысячам местных жителей и жителей области. Более подробно о сотрудничестве Церкви и медицины Вы можете узнать в Синодальном отделе «Миссия "Церковь и медицина"», который возглавляет епископ Лука (Коваленко).

Ольга (Киев):

1. Призваны ли христиане участвовать в создании новой Земли и нового Неба уже здесь и сейчас, или они должны только спасаться, а все остальное в Космосе Бог сделает Сам после Второго Пришествия?

2. В Социальной концепции РПЦ об отношении церкви к культуре сказано однозначно - Культура как сохранение окружающего мира и забота о нем является богозаповеданным деланием человека. А о науке осторожно - православие видит в ней также естественный инструмент благоустроения земной жизни.
Можно ли из этого сделать вывод, что православие не считает науку данным Богу инструментом человеку для его богозаповеданного делания по сохранению и возделыванию окружающего мира? Можно ли в таком случае пользоваться инструментом, который «не от Бога»? И как возделывание материи мыслится без использования науки?

3. Будет ли у человека в Вечности кроме созерцания, прославления и блаженства еще и деятельность. Если нет, то, как такая перспектива может привлекать человека, созданного по образу Творца?

Архим. Александр: Уважаемая Ольга! Все, что делает Бог в космосе, выходит за пределы моей компетенции. Что касается возделывания материи, то оно действительно не мыслится без использования науки. Допустим, если требуется сшить два куска материи, нужно сначала научиться пользоваться иголкой.
На третий вопрос отвечу шуткой: потрудившись на земле, ТАМ деятельностью, тем более канцелярской, заниматься не хотелось бы. Если лучший отдых - это смена деятельности, то хочется верить, что Бог в вечности уготовал для нас деятельность несравненно лучшую, чем все то, чем мы занимаемся на земле.

Ієрей Корнилій Зубрицький (Вінніпег, Канада, настоятель парафії великомученика Іоанна
Сочавського - УПЦ у Канаді, Костянтинопольський Патріархат):

Серед православних українців Канади є різні погляди, щодо церковної ситуації, яка сьогодні існує в Україні. Є ті, які самі домагалися канонічного визнання українського православ'я тут, в Канаді (яке отримали в 1990 р.), підтримують канонічну УПЦ і моляться за визнання автокефальної української Церкви канонічним шляхом , якщо на це буде воля Божа. Існує група, яка підтримує одне або друге розкольницьке угрупування (переважно «Київський патріархат») і навіть мають «приятельські організації», які мають за мету «сприяння тісніших зв'язків» між нашою церквою та КП (виявляється, що в них є бажання відкрити парафії КП тут, в Канаді!). Є і група наших вірних, яка взагалі байдужа, щодо України, і вважають себе просто канадцями українського походження і переживають тільки за долю нашої Церкви тут, в Канаді. Ситуація наша дуже складна!

На сьогоднішній день у нас дуже багато новоприбулих українців-православних. Дехто з них, побачивши «політику» нашої УПЦК, на превеликий жаль, покидають рідне українське православ'я і шукають собі парафію в РПЦ (в Канаді є так звані «патріарші приходи» і «зарубіжні»), або в Американській Православній Церкві або починають ходити до уніатів.

Мої запитання до Вас, всечесний отче Олександре:

1) Чи УПЦ взагалі цікавиться українською православною діаспорою?

2) Чи українська православна діаспора може допомогти Православній Церкві в Україні будь-яким способом, а особливо, в «об'єднавчому» процесі?

3) Чим могла б УПЦ допомогти УПЦ в діаспорі; яким способом могла б УПЦ переконати наших діаспорних «націоналістів», що УПЦ не «москалі»?

4) На даний час, чим було б найкраще займатись нам - українцям канонічного православ'я Канади та України - для розвитку кращих відносин між нашими церквами та для ближчого спілкування, особливо, євхаристійного спілкування?

Протодиякон Назарій Полатайко, УПЦ Канади Свято-Троїцький Кафедральний собор міста Вінніпеґ (Костянтинопільський Патріархат):

Декілька разів перечитав Вашу книгу «Чому розкольницькі угрупування в Україні називаються неканонічними», в якій Ви дуже детально описуєте всі причини і наслідки теперішнього ненормального становища Православної Церкви на Україні.

Живучи вже понад 16 років в Канаді, я став свідком канонічного становлення Православної Церкви в Канаді, з її прийняттям у лоно Вселенської Патріархії. Церква в духовному сенсі стала жити повноцінним життям, отримавши нагоду Євхаристійного спілкування з іншими Православними Церквами. Нажаль з загостренням церковного розколу в Україні, деякі політичні сили знову бажають повернути нашу Церкву до ненормального канонічного становища. І в той самий час, прикриваючись ніби то національними лозунгами, руйнують Церкву і заглиблюють розкол на Україні.

Мої запитання до Вас: яким чином Церква на Україні і Церква в діаспорі могли б співпрацювати, а саме організовувати якійсь спільні духовні проекти для освічення наших вірних в питаннях духовної і канонічної свідомості?

В який спосіб Українська Православна діаспора могла б допомогти УПЦ в зціленні рани розколу і в об'єднанні православних на Україні в одну Помісну Православну Церкву?

І в який спосіб, на Вашу думку, УПЦ могла б допомогти духовному росту Церкви в діаспорі?

Відповідає священик Миколай Данилевич, співробітник Відділу зовнішніх церковних зв'язків УПЦ:

Дорогі о. Корнилій та о. Назарій! Оскільки Ваші питання перекликаються та взаємодоповнюються, то відповідаю разом. Різні погляди стосовно шляхів подолання розколу існують і в Україні, і тому ми не можемо робити різких кроків в ту чи іншу сторону, щоб не спричинити нового розділення.

Питання пастирського піклування про українську православну діаспору є одним з пріоритетних для УПЦ. Тільки з початку 1990-х років Україну в пошуках кращої долі покинуло більше 7 мільйонів наших співвітчизників. МЗС України говорить про 20 мільйонів закордонних українців всіх міграційних хвиль, починаючи з 19 століття. Звичайно, що більша половина з них - це православні, хоча є й греко-католики, але їх менше. Без перебільшення можу сказати, що наша діаспора є найчисельнішою серед діаспор православних народів.

Якщо зрівняти кількість наших співвітчизників закордоном, то вона навіть перевищує чисельність деяких Помісних Православних Церков. Для порівняння: Грузинська Церква охоплює біля 5 млн. віруючих, Сербська - біля 10 млн., Болгарська - біля 9 млн., Польська - 0, 5 млн, Чеських земель і Словакії, а також Албанська ще менше - десь біля 200 і 150 тисяч відповідно, при тому що в Чехії зараз проживає та працює біля 300. 000 українців. Фактично, закордоном перебуває ще одна по кількості Помісна Церква і ми не можемо бути байдужими до цього.
Вважаю, що канонічна українська православна діаспора могла б допомогти перш за все тим, що не буде сприяти розповсюдженню тих розколів, які існують Україні. Справа в тому, що розкольники в Україні часто посилаються на підтримку української діаспори. Тому як говорить народна мудрість, не треба підливати масла в вогонь.

Друге, чим на мій погляд повинна опікуватись канонічна православна діаспора, полягає в тому, щоб утримувати наших співвітчизників в лоні істинної Православної Церкви та не допускати їх відходу до уніатів. Взагалі, вважаю, що роль української діаспори повинна полягати в об'єднанні та консолідації наших співвітчизників, а також в активній підтримці зв'язків з Батьківщиною. Також було б добре, якби ви частіше свідчили про себе як про православних, оскільки багато людей в Україні помилково вважає, що українська діаспора - уніатська.
Розвінчувати міфи - невдячна справа! Проблема в тому, що діаспорні «націоналісти» живуть не реальною Україною, а міфом про неї. З того часу, коли вони покинули Україну багато змінилось. І тому ви, шановні співвітчизники закордоном, повинні сприймати Україну такою, якою вона є сьогодні, а не такою, якою вона є у ваших мріях. Тільки тоді ви зможете реально допомогти нашій Батьківщині та нашій Церкві. Сьогодні Україна - велика європейська держава, де проживають як україномовні, так і російськомовні громадяни, як проєвропейськи, так і проросійськи налаштовані православних громадян нашої країни.

Єдиною силою, яка сьогодні реально об'єднує Україну, людей різних, а часто навіть діаметрально протилежних політичних уподобань - є УПЦ, яка намагається бути всім для всіх (1 Кор 9, 22), тому що у Христі немає «ні елліна, ні іудея, ні обрізання, ні не обрізання, варвара, скіфа, раба, вільного» і продовжуючи ці слова святого апостола, можу добавити - ні українця, а ні «москаля», «але все і у всьому Христос» (Кол. 3, 10-11). Існує інший міф про УПЦ як «російську Церкву», яка розповсюджена лише на Сході та Півдні. Це неправда! Нехай подивляться статистику. Наші парафії існують в усіх регіонах України, при чому в західному регіоні їх набагато більше, ніж в східному чи південному.

Наприклад, у великому Донбасі з 5-мільйонним населенням УПЦ має всього 323 приходи, в той час як в маленькому Закарпатті, де трошки більше 1 мільйону мешканців - 555 парафій, в Рівненській області - 527, в Волинській 597 і т. д. Ми на 70 % є україномовною Церквою. В той час як парафії УАПЦ та УПЦ КП локалізовані здебільшого в західному регіоні України і тому не представляють більшості православного населення України. Нас звинувачують, що ми «окупаційна Церква», «п'ята колона Москви» і т.д. Пропонував би відкинути «політичні» звинувачення в нашу адресу, тому що політика нас розділяє, а Христос об'єднує!
Частіше приїздіть на Батьківщину, давайте більше спілкуватись, перш за все біля престолу Божого за Божественною літургією, проводити спільні конференції, обмінюватись студентами. Якщо можете, допомагайте нашим бідним парафіям. Поле діяльності дуже широке. Вважаю, що тільки зв'язок з Українською Православною Церквою дозволить вам підтримувати належний духовний рівень. Виходьте на зв'язок! :))

Священник Евгений Максименко, 47 лет ( Днепропетровская епархия):

Очень рад нововведению - web-конференции. Это очень нужно тем православным (да и не только) людям, которые используют интернет для получения информации и распространения ее по приходам УПЦ. Прошу ответить на такой вопрос: Готова ли Патриархия предоставить УПЦ статус «Поместной церкви»?

Архим. Александр: Вопрос об этом хорошо бы адресовать Патриархии. Обычно дают просимое. УПЦ пока не обращается с такой просьбой к Московской Патриархии.

Чи можна вважати канонічними хіротонії уніатських ієрархів, котрі отримали приємство від анафематствуваних у 1596 році ієрархів відступників?

Якщо вони дійсні, то треба визнавати й Філарета з УПЦ КП, Мефодія з УАПЦ, тому що ці церковні структури, як на мене, канонічному Православ'ю завдали набагато менше шкоди ніж у свій час та й тепер УГКЦ.

Друге запитання. В деяких буковинських монастирях перехрещують дітей, котрі були охрещені не лише кліриками УПЦ КП та УПЦ, але й священиками греко-католицької церкви. Чи відповідає це загальноприйнятій канонічній практиці Повноти Православної Церкви.

Архім. Олександр: Ми вважаємо хіротонії уніатських ієрархів настільки ж канонічними, наскільки канонічною є Римо-Католицька Церква, до складу якої входить УГКЦ. Більш детально Ви можете отримати відповідь на Ваші запитання у моїй брошурі «Чому розкольницькі угруповання в Україні називаються неканонічними».
Відносно перехрещування дітей існує загальноприйнята практика визнавати хрещення у Католицькій та Греко-Католицькій Церквах, приймаючи хрещених там людей до православ'я через Таїнство Миропомазання.

Священик Миколай (місто Чернівці):

Дайте оцінку євхаристичному єднанню (підчас похорону Патріарха Феоктиста) делегації РПЦ із забороненим ним же єпископом Петром (а тепер митрополитом Румунської Православної Церкви)?

Відповідає свящ. Сергій Говорун: Під час похоронів євхаристійного спілкування з єпископом Петром не відбулось, тому що літургія не звершувалась. Крім того, делегація Руської Церкви наполягала, щоб Петро не приймав участі навіть у панихиді, яка була звершена за померлим патріархом Феоктистом.

Протоіерей Ігор Рябко,
доцент завідуючий кафедрою релігієзнавства і теології Запорізького гуманітарного університету, магістр педагогіки вищої школи, аспірант кафедри Державного управління:

Я очолюю кафедру релігієзнавства світського комерційного вузу. Наша кафедра вибрала наступний напрямок наукового дослідження. «Механізми вдосконалення відносин і шляхи взаємодії Православної Церкви і Держави» Готуються мінімум одна дисертація по кафедрі «Державного Управління» паспорт 25.00.02. Роботи в цьому напрямку по даній спеціальності в країні ще не велися.

Чи є можливість і бажання у Київській Митрополії об'єднати наші зусилля в цій науковій роботі? І якщо так, то яким чином ми можемо це зробити?

Архім. Олександр: Є і бажання, і можливість. А як це зробити - то, швидше за все, цим повинна зайнятися компетентні структури - Київська духовна академія та Синодальний Юридичний відділ УПЦ.

Віктор, 35 років (Київ):

У світських виданнях заведено наприкінці року проводити рейтинги визначних представників сучасності. Отче, назвіть, будь ласка, імена трьох, на Вашу думку, політиків року, які найбільше сприяли розвитку духовності та допомагали Церкві.

Архім. Олександр: Імена трьох політиків назвати не можу, оскільки Ви об'єднуєте духовність та допомогу Церкві, а це різні речі. До сфери духовності входить меценатство, культура, в тому числі і світська. Допомагати Церкві можна різнопланово, і таку допомогу надають і політики в тому числі, не лише в загально церковному масштабі, а і на єпархіальному, і парафіяльному рівні, про що ми не завжди можемо знати. Спаситель казав: коли твориш добро, нехай твоя права рука не знає, що робить ліва. Цього року політики скоріше займатися політикою, ніж розвитком духовності та допомогою Церкві.

Елена (Бровары):

Батюшка, как Вы расцениваете тот факт, что Феофан (Прокопович) может войти в десятку великих украинцев по рейтингу программы Савика Шустера, которая так популярна?

Архим. Александр: Пока не расцениваю никак. Делать оценки можно будет только после того, как данный факт действительно будет иметь место.

Андрій (Тернопіль):

Чи не вважаєте Ви доцільним повернути в практику нашої Церкви жонатий єпископат?

Архім. Олександр: Ні, не вважаю. В практиці Української Православної Церкви такого не було, а чого не було, те неможливо повернути.

Роман (Хмельницький):

Отче, усі ми дуже любимо нашого Предстоятеля, Блаженнiшого Владику Володимира, переживаємо, молимось про нього, от же напевне всі розуміємо, з якою людиною Господь сподобив жити поруч!

З перших вуст, як людина з близького кола, скажіть, як почуває себе Блаженнiший, як здоров'я, настрій,... може ще про щось цікаве розповісте.

Архім. Олександр: Блаженніший Митрополит Володимир регулярно служить, освячує храми, відвідує єпархії Української Православної Церкви. У його віці, як Ви розумієте, не дуже просто це робити. Можу сказати, що навіть я часто втомлююся від напруженого робочого графіка Його Блаженства, супроводжуючи його під час усіх поїздок та зустрічей.

Андрій:

Ваше Високопреподобіє, скажіть, будь ласка, навіщо в церковних календарях дві сотні фото, з яких половина з політиками, їх і так набридло бачити, тим більше у вівтарі, де знаходиться календар, біля престолу, старші священики відразу їх викидають...

Архім. Олександр: Шановний Андрію! У церковних календарях не дві сотні фото, а трохи більше :) Якщо Вам не подобається календар із фоторепортажем про життя Української Православної Церкви, Ви можете вийти із ситуації, придбавши кишеньковий календарик, який буде коштувати приблизно в 10 раз дешевше. Видавничим відділом Київської Митрополії видається альтернативний календар без кольорової фотовкладки. Проте, як показала практика його реалізації, таким календарем ніхто не цікавиться, а всі бажають придбати саме той календар, про який Ви кажете, що «священики його відразу викидають».

Сергій:

Розкажіть, будь ласка, про плани нашої Церкви щодо конфлікту з Румунською Церквою.

Відповідає свящ. Сергій Говорун: Справді, дії Румунської Церкви, яка утворила нові єпархії в рамках так званої Бесарабської митрополії, становлять серйозну загрозу для Української Православної Церкви і України як держави. Наразі триває переговорний процес з Румунською стороною, в рамках якого ми намагаємось знайти таке рішення, яке б задовільняло всіх, хоча й усвідомлюємо, що зробити це вкрай важко.

Застереження: