|
Свята Церква ублажає сьогодні найбільшого серед старозавітніх пророків - пророка Божого Іллю, ревного проповідника віри, безстрашного викривача людських пристрастей і пороків.
Святий пророк Ілля жив за 900 років до Різдва Христового, у той важкий час, коли його народ, залишивши істинного Бога, впав в ідолопоклонство. Пророк Ілля був ревним поборником істинної віри і благочестя. Він викривав правителів і народ, які ухилились в язичництво. Палкими були проповіді й заклики пророка Іллі. Цар ізраїльський Ахав і особливо дружина його цариця Ієзавель розпочали гоніння на пророка, хотіли його умертвити. Святий пророк відійшов у пустиню і перебував там у молитві та скорботі. Інколи скорбота доходила до відчаю, і тоді пророк просив у Бога для себе смерті. Але, пройшовши через найважчі випробування, він був ще більше звеличений і прославлений. Сьогодні ми ублажаємо ревнителя слави Божої, людину, яка мала непохитну віру в Бога і безмежну надію на Нього.
В апостольському читанні ми чули сьогодні слова святого Якова: «Візьміть за приклад, браття мої, тяжкі страждання і довготерпіння пророків, які говорили ім'ям Господнім. Ось, ми ублажаємо тих, які терпіли» (Як. 5, 10-11). Святий апостол Павел у Посланні до євреїв згадує старозавітніх праведників і говорить про них, як про таких, «котрих увесь світ не був достойний...» (Євр. 11, 38) і які вірою жили й перемагали, й «померли у вірі...» (Євр. 11, 13). Апостол Павел у своєму вченні про спасіння передусім вказує на віру. Вчив про віру Сам Господь Ісус Христос та Його святі апостоли, вчить про це Свята Церква. Віра освячує і зміцнює розум, серце і волю.
|
Чи потрібна людині віра? Чому люди вірять у Бога? Чи є в цьому потреба? Так, є. Не тільки тому, що людина - образ і подоба Божа, не тільки тому, що царина віри є цариною, яка з'єднує нас з Богом і відкриває нам Божество, але й тому, що віра дає нам знання і спасіння. Наше життя - таїна. Кого не хвилювали питання: що буде зі мною, куди несе мене плин часу, невже я зовсім і назавжди зникну тощо? Кого не мучила совість через негідні вчинки? Хто не боявся смерті? Тільки віра відкриває нам багато того, що є непідвладним людському розуму.
Величним є розум людський, але йому належить царина зовнішнього, матеріального світу, котрий він жадібно пізнає й успішно підкоряє. У царині ж людського серця й почуттів розум безсилий. Що він може сказати хворому, скорботному серцю? Чим заспокоїть муки совісті? Що розум скаже тобі, людино, в останню хвилину твою? Розум може досліджувати наш організм, почасти передбачити нашу кончину, може констатувати смерть, але що буде далі, куди йде, куди зникає створіння, яке ще кілька хвилин тому переживало, любило і сподівалося, розум не скаже. На це відповість тільки віра.
У кого ж, браття й сестри, ми маємо вірувати? Вірувати необхідно в Господа нашого Ісуса Христа, нашого Бога і Спасителя. «Я знаю, в Кого увірував...», - говорить апостол Павел (2 Тим. 1, 12). Знаємо і ми, браття й сестри, у Кого віруємо. Цьому нас навчило Божественне Одкровення і в цьому ми виховані Святою Церквою.
Ми знаємо, у Кого віруємо і чому віруємо. Ми віруємо в Ісуса Христа, Котрий сказав світові: «Я і Отець - єдине» (Ін. 10, 30). «Я знаю, звідки прийшов і куди йду...» (Ін. 8, 14). «Я є путь і істина, і життя...» (Ін. 14, 16). Протягом двох тисяч років до Нього йдуть мільйони людей, до Нього наближаються, у Ньому знаходять істину і сенс життя. Безліч людей - багаті і бідні, вчені й неосвічені, старі й діти, і особливо ті, що плачуть і страждають, знаходять у Ньому допомогу й упокоєння. Ми віруємо в Господа Ісуса Христа і знаємо, що віра наша - дар Божий, котрий необхідно берегти й примножувати до дня всезагальної і праведної відплати.
Нашій вірі сприяє благодать Святого Духа. «Дух Святий, як вітер, - говорить Слово Боже, - дихає, де хоче» (Ін. 3, 8); часом він схожий на буремний вітер, який ламає й змітає на своєму шляху все, що чинить йому опір.
Але просто вірувати - замало. Віра - не відмова від своїх власних зусиль, це не сліпе довір'я до когось або до чогось; це свідоме, живе та глибоке осягнення Бога й пізнання в собі самого себе. Віра вимагає великих зусиль і життя згідно з її вимогами. Без віри неможливо догодити Богу і спастися.
