|
За сучасних умов, при підвищенні рівня освіченості прихожан, виникає нагальна потреба у високоосвічених пастирях та богословах, які належним чином зможуть вести діалог з усіма прошарками суспільства. Сьогодні в УПЦ дуже актуальним є питання реформи духовної освіти. Про те, які саме зміни відбудуться в богословських школах, розповів працівник Відділу зовнішніх церковних зв'язків УПЦ, викладач Київської Духовної Акажемії, доктор філософії, кандидат богослов'я, священник Сергій Говорун. Бесіда з отцем Сергієм відбулася напередодні дня пам'яті преподобного Нестора Літописця - покровителя Київських духовних шкіл.
- Отче, Ви родом з України, але навчались і довгий час працювали в інших країнах. Відомі Ви як співробітник Відділу зовнішніх церковних зв'язків МП. Що спонукало повернутися на рідну землю?
- Перш за все, я давно хотів повернутися на Батьківщину: я звідси родом і, звичайно, знаходячись далеко від України, думав про те, що колись повернусь сюди. Нарешті, з Божою допомогою це сталося. Я буду нести послух викладача КДА і, як працівник ВЗЦЗ, буду допомагати керівництву духовних шкіл налагоджувати зовнішні відносини, розвивати ті міжнародні програми, які вже існують, і ті, які ще потрібно розпочинати.
|
- Якою Ви побачили Академію в Києві?
- Оновленою. Іншою, ніж ту, яку я закінчував понад десять років назад. Треба сказати, що оновлення стосується і фасаду Академії, і її внутрішнього наповнення. Відродилися стіни, зроблено ремонт в аудиторіях. Також відбулися зміни в навчальному процесі: прийшли нові викладачі, з'явилися додаткові предмети, методи і підходи. Звичайно, це лише початок. Тепер ми говоримо про реформу духовної освіти, що успішно запроваджується в академіях Росії. Прийнята нова схема, за якою реформа втілюється в життя.
- До речі, можливо, у Вас є якісь власні ідеї стосовно нововведень в навчальний і виховний процес?
- Існує вдалий досвід реформування духовних шкіл в Росії. Я мав безпосереднє відношення до цього процесу, зокрема, коли викладав у Московській духовній академії і працював у ВЗЦЗ. Реформа була затверджена Патріархом Московським, рішеннями Синоду РПЦ, навіть постановою Архієрейського Собору, тобто усією церковною повнотою. Тому альтернативи реформі просто не існує. Інше питання в тому, як здійснювати цю реформу. Тут існують різні точки зору, але існує також певний консенсус між викладачами, ієрархами та студентами.
Одна з головних ідей реформи полягає в тому, що семінарія має давати вищу богословську освіту, тобто прирівнюватись до інститутів, університетів та академій. Вона повинна мати п'ять років навчання і давати фундаментальні богословські знання, які потрібні майбутньому пастирю.
|
- Яка тема Вашої наукової дисертації? Що будете викладати в Київській духовній академії?
- У КДА я захистив дисертацію в 1998 році. Вона була присвячена колівадському руху. Це дуже цікавий феномен у духовному житті Греції середини XVIII століття. У той час на горі Афон була піднята ціла низка питань: відродження чернецтва, частота причастя та інші. В контексті цього руху з'явилась книга «Добротолюбіє» - одна із найбільш відомих праць з православної духовності. Саме діячі колівадського руху зібрали святоотецькі тексти, що склали цю збірку. Після Києва я навчався в Афінському університеті, по закінченні якого поїхав до Англії. У Великобританії написав докторську роботу з філософії. Вона була присвячена христологічним спорам у VII столітті. Власне, моя спеціальність - патрологія, а саме пізня патрологія. Цей предмет я викладатиму у Києві.
- Ви мали можливість бачити різні системи богословської освіти у багатьох країнах світу, відвідувати численні духовні школи та вищі навчальні заклади. Чого, по-Вашому, не вистачає в сфері богословської освіти України? Можливо, в нас є якісь переваги?
- В нас є перевага - велике бажання вчитися. Є багато людей, молоді особливо, які хотіли б присвятити богослов'ю все своє життя. Але в Києві ще не створено всіх можливостей для реалізації такого бажання молоді.
Головне для духовних шкіл - це створення такого інтелектуально-духовного середовища, яке могло б надавати можливість молодим людям спілкуватися, підтримувати одне одного і займатися академічною працею. Потрібно, щоб була гарна бібліотека: неможливо займатися богословською наукою, якщо студенти не мають доступу до сучасної літератури. Важливо також, щоб серед наставників були професіонали, які б хотіли, любили і вміли працювати з студентами. Корпорація викладачів повинна мати досвід науково-дослідницької роботи.
Що таке вчений і що таке школа? Грецьке слово «схолі», школа, походить від дієслова, що означає - нічого не робити. Не в тому сенсі, що бити байдики, а в тому розумінні, що людина повинна бути звільнена від турбот і зобов'язань для того, щоб займатись наукою. Давні греки чудово розуміли, що або людина має заробляти на хліб насущний, або займатися чимось, що не пов'язане з матеріальними благами. Тому в провідних університетах створюються всі умови, щоб людина могла повноцінно займатись наукою, не думаючи про щось інше.
- Церква відокремлена від держави. Духовні школи в нашій країні не визнаються державою. З дипломами про закінчення семінарії чи академії сьогодні майже неможливо влаштуватись на роботу в світські навчальні заклади. Так, більшість кандидатів богослов'я, які не прийняли сан, або без роботи, або працюють «не за спеціальністю». Які Ваші думки з цього приводу?
|
- Отець Сергій, наскільки, на Ваш погляд, реально сьогодні налагодити науковий діалог між студентами та викладачами духовних і світських учбових закладів? Що конкретно Ви плануєте робити для цього?
- Звичайно, реально. Діалог вже певною мірою відбувається на неформальному рівні, тому що молодь спілкується між собою, з викладачами. Повинна бути більш систематична співпраця між світськими закладами і духовною академією. Наприклад, в МДА на захист кандидатських дисертацій запрошують рецензентів зі світських університетів. Це позначається на якості наукових робіт. Я особисто був свідком таких захистів. Хочу зазначити, що це стимулює студентів працювати краще, а наукових керівників змушує більш відповідально ставитися до нагляду над написанням дисертацій. Є й інші приклади, зокрема співпраця між Московськими духовними школами, Синодальною богословською комісією та Інститутом філософії. У рамках цієї співпраці проводяться конференції, обговорюються питання, які цікавлять вчених і богословів. Цей досвід можна застосувати і в нас. Актуальним залишається питання про відновлення богословських факультетів при наших університетах, тому що наша богословська наука повинна мати і університетську платформу, яку вона має в інших країнах. Це теж важливе поле для співпраці.
- Вам випала честь спілкуватися з багатьма видатними богословами та вченими зі світовим ім'ям. Багатьох із них Ви знаєте особисто. Чого не вистачає нам для того, щоб у нас з'явились такі імена?
- Я ще раз хочу наголосити на тому, що нам потрібне академічне наукове середовище. Саме академія має стати осередком науково-богословської роботи. У сучасному світі без співпраці повноцінно існувати неможливо. Жоден богослов не може зараз плідно працювати без кооперації з іншими науковцями. Для того, щоб піднімати КДА, нам потрібна інтеграція у мережі, міжнародні проекти, спілки академій, університетів. Вже зараз багато хто в світі зацікавлений у тому, аби розвивати відносини з КДА. Це вагомий привід для нашого вдосконалення.
- Батюшка, Ви багато подорожували та паломничали. Яке місце залишило у Вашому серці найбільш приємні враження та спогади?
- Немає переваги, яку надавав би якомусь місту чи країні. Кожна по своєму унікальна, своєрідна, цікава. Всюди можна знайти щось близьке і скрізь добре по-своєму, але ніде не краще, ніж на Батьківщині.
- Які спогади залишилися у Вас про студентські роки?
- У мене збереглися найкращі спогади про ті часи, коли я був студентом Київських духовних семінарії та академії. Я вважаю, великою справою було те, що Київська академія завжди створювала певний простір свободи для студентів. Я гадаю, що певна академічна свобода повинна залишатися, бо вона є передумовою для плідної науково-дослідницької роботи.
