|
Звернення до Голови Верховної Ради України Олександра Мороза та народних депутатів з проханням скасування Постанову Президії Верховної Ради України від 16.06.1992 року про неправомірність Харківського Собору УПЦ, який проходив 27-28 травня 1992 року
Вельмишановний Олександре Олександровичу!
Вельмишановні Народні депутати!
В 2007 році виповнюється 15-та річниця доленосного Харківського Архієрейського Собору Української Православної Церкви, який проходив 27-28 травня 1992 року. Даний Собор відстояв вірність єпископату та віруючих Української Православної Церкви спасительній Православній вірі, Володимировому хрещенню Русі у святій Київській Купелі. На Соборі було збережено єдність народу Божого зі Вселенським Православієм навколо єдиної Чаші Христової, відстояно та збережено принцип соборності Українського Православія. У важких обставинах, в яких опинилась Українська Православна Церква в той час, одноголосно її Предстоятелем, Митрополитом Київським і всієї України, єпископат УПЦ обрав сина хмельницької землі митрополита Ростовського і Новочеркаського Володимира (Сабодана). Законність рішень Харківського Архієрейського Собору УПЦ, їх канонічну відповідність і обгрунтованість та обрання Митрополита Володимира на Київську кафедру Предстоятелем Української Православної Церкви підтримали та підтвердили Предстоятелі всіх Помісних Православних Церков світу. Рішення Собору з радістю були сприйняті православним народом, який побачив в них початок ери релігійної свободи в Україні.
В той же час Президія Верховної Ради України рішенням від 16.06.1992р. прийняла антиконституційну Заяву про „незаконність" Харківського Архієрейського Собору УПЦ. Вищевказане рішення явилося грубим порушенням Закону України „Про свободу совісті і релігійні організації", в зв'язку з втручанням державної інституції у внутрішні справи Церкви. Воно послужило спокусою для деякої частини віруючих. Негативні наслідки цієї Заяви тяжіють над державно-церковними відносинами і до цього часу.
На сьогоднішній день Українська Православна Церква, не дивлячись на минулі негаразди, успішно розвивається у своєму служінні Богу та українському народові, вона є домінуючою конфесією в Україні, до якої належить більшість наших співгромадян.
З огляду на вищевикладене, Священний Синод УПЦ звертається до Вас, шановний Олександре Олександровичу, та до народних обранців з проханням скасувати Заяву Президії Верховної Ради України від 16.06.1992 року і встановити історичну справедливість.
Це стане показником європейського вектора української демократії, свідченням необоротності демократичних процесів в нашому суспільстві та слугуватиме встановленню взаєморозуміння між Державою і Церквою.
Прикликаємо на Ваші труди Боже благословення.
Члени Священного Синоду УПЦ
22 листопада 2006 року
