На питання відповідає Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Володимир
Чи дійсно існують різні Біблії: православна, католицька, протестантська?
Біблія одна для усіх християн всього світу. Але, дійсно, існують не тільки різні переклади, але й різний склад книг Святого Письма.
Це стосується книг Старого Завіту. Православна, або, як її іноді називають, «повна Біблія» містить 50 книг Старого Заповіту (39 канонічних та 11 неканонічних), до канону католицької Біблії входять 45 книг, а протестанти взагалі відкидають неканонічні книги.
Книги Старого Завіту були віднайдені після повернення юдеїв з Вавилонського полону у 7 столітті до Різдва Христового царем Іосією, а потім первосвящениками Єздрою та Неємією у 5 столітті був складений Канон (перелік) книг Святого Письма. Потім були віднайдені ще деякі книги, але вони, хоча і визнавалися Богодухновенними, до канону, який вже був затверджений, не увійшли.
Православна Церква ж при визначенні складу книг Старого Заповіту керувалася тим, що Господь і Апостоли користувалися грецьким «перекладом 70-ти», який містив у собі усі книги - і канонічні, і неканонічні. До неканонічних книг Святого Письма відносять такі книги, як Книга Премудрості Соломона, Книга Премудрості Ісуса, сина Сирахова, Книги пророка Варуха, дві книги Макавійських та інші. Нагадаю, що хоча ми і називаємо їх неканонічними, Церква вважає ці книги Богодухновенними, корисними для духовного читання і повчання.
Щодо книг Нового Заповіту, то тут усі християни єдині, хоча іноді протестанти забувають, що канон книг Нового Заповіту був прийнятий святими отцями на Вселенських Соборах Православної Церкви.
Ми знаємо авторів книг Святого Письма. Чому ж ми все одне називаємо Біблію Словом Божим?
Дійсно, до канону Святого Письма входять книги, які були написані людьми: пророками та апостолами. Але ми віримо, що вони написані натхненням Святого Духа. Це особливо яскраво видно у книгах Святого Письма, які містять у собі пророцтва про долю обраного народу та про прихід Спасителя світу.
Сам Господь говорив через пророків з людьми, возвіщав їм Свою волю та пророкував майбутнє. Пророками ми називаємо тих святих людей, що вели благочестиве життя, за що були просвітлені Духом Святим, який навчав їх правді й істині. Тому книги Святого Письма називають ще Богодухновенними, тобто написаними натхненням від Духа Божого.
Головними ознаками того, що Біблія є дійсно Словом Божим, є незбагненна і ні з чим не зрівнювана висота вчення, яке розкриває нам Святе Письмо. Біблія містить багато пророцтв, які вже здійснилися і які ще мають здійснитися. Святе Письмо розповідає про чудеса і знамення. І головне, і це не можна заперечувати, Слово Боже має великий вплив на людські душі, і кожен може почути необхідне, якщо тільки буде благоговійно прислухатися.
Як навчитися правильно розуміти Святе Письмо?
Те, що багатьох людей протягом століть по всьому світу цікавить суть написаного у Біблії, є ще одним доказом глибини і Божественного походження Святого Письма. Люди є різними, вони мають різний рівень освіти, виростають в різних соціальних і культурних умовах, а тому по різному сприймають оточуючий світ.
До того ж, щоб правильно розуміти Святе Письмо, треба також пам'ятати, що те, що ми читаємо, є перекладом. А переклад - до певної міри теж тлумачення.
Від часу написання нас відділяють тисячоліття. І це також накладає свій відбиток на сприйняття тексту.
І тут на допомогу богослову приходить Святе Передання - живий ланцюг, який пов'язує нас з тими віддаленими часами. Тлумачив Святе Письмо Господь наш Ісус Христос і святі апостоли. І це ми знаходимо у Євангелії та апостольських посланнях. Тлумачили Святе Письмо перші християни, отці Церкви і богослови усіх часів, які залишили нам свої творіння. Ці творіння і є дороговказами для сучасних біблістів.
Але до цього всього треба додати благоговійне смирення перед Словом Живого Бога, пам'ятаючи слова, що були сказані Мойсею: «Скинь взуття з твоїх ніг: місце бо, що на ньому стоїш - земля свята» (Вих. 3:5).
Чому Біблія одна, а існує так багато різних, іноді суперечливих, її трактувань?
Неточні, суперечливі і неправильні трактування виникають там, де людина відкидає смирення, відкидає досвід прийдешніх поколінь, і гордливо покладається тільки на власний розсуд. Такий шлях неминуче веде до пастки.
Точне і правдиве трактування Святого Письма може бути тільки в тій громаді, яка прийняла цю Божественну звістку від Бога, а потім протягом тисячоліть зберігала її як найдорожчий скарб.
Якщо говорити про Новий Завіт, то він писався членами апостольської громади для тих, хто навертався до Церкви і ставав її членом. Апостоли писали свої послання першохристиянським громадам, щоб наставити їх у істинах віри.
Саме Церква визначила, які з більш ніж 200 євангелій і послань різних авторів є справжніми і гідними називатися Богодухновенними, а які є лише людськими витворами, спогадами, а іноді і підробками. Канон Святого Письма, таким чином, виник у Церкві і був складений для Церкви.
Чому ж тоді є люди, яки приймають затверджене Церквою Писання як Святе Слово Боже, але не бажають прислухатися до церковного вчення? Можливо тому, що ці люди бажають слухати лише голос власної гордині, а не тихий і легкий, як вітерець, Глас Божий.
Як правильно читати Святе Письмо, щоб отримати відповіді на життєві питання?
Святе Письмо є книгою, в якій ми находимо відповіді на всі необхідні для нашого життя питання.
Але воно не є книгою для гадання або ворожіння. Свято Письмо не відкривають навмання і не намагаються знайти в ньому якийсь таємний сенс.
Слово Боже треба читати, або слухати в Церкві регулярно і уважно. Господь знає наші потреби і надає нам все необхідне для спасіння, в тому числі і через Святе Письмо. Треба тільки мати бажання виконувати волю Божу.
Ті, хто постійно читають Святе Письмо, знають, що іноді, коли читаєш у різному віці або у різному настрої одне і теж місце Біблії, то звертаєш увагу на різне. Навіть дивуєшся: як я раніш цих слів не помічав? Бо саме вони є відповіддю на головні духовні, а іноді і на житейські питання цього дня.
Тому і називають Біблію Словом Божим, бо через Святе Письмо Господь говорить з нами. Треба тільки навчитися уважно слухати.
Євангеліє каже, що в раю люди будуть як Анголи. Що це означає?
Це тільки частина біблійної цитати. Садукеї, які не вірили у воскресіння, спокушали Ісуса і запитали, чиєю дружиною в раю буде жінка, у якої під час земного життя було п'ять чоловіків. Тоді Господь відповів, що «коли воскреснуть з мертвих, то не будуть ні женитися, ні заміж виходити, а будуть, як Ангели на небесах» (Мк. 12:25). Тобто мається на увазі не зміна людської природи на ангельську, а зміна суті стосунків між людьми.
Різниця між людьми і ангелами в тому, що ангели є безтілесними духами, а людина має і душу, і плоть.
Навіть в раю після загального воскресіння безсмертна душа людини поєднається з оновленим тілом. Воно буде таким, як у Адама до гріхопадіння, не зв'язаним ніякими тваринними інстинктами і фізіологічними бажаннями. Відновиться одвічний устрій в людині: душа буде головною, а тіло її природнім помічником.
Люди з'єднаються з Богом, але не втратять своєї особистості і не забудуть один одного. Вони будуть любити один одного досконалою любов'ю, яка не матиме в собі страсної складової та тваринного, хоча й природного, тяжіння один до одного. Саме це й мав на увазі Господь, коли казав, що будуть «як Ангели на небесах».
Чи дійсно Святе Письмо вчить, що багатому досягти спасіння неможливо?
Господь не сказав „неможливо". Він сказав, що „важко тим, що мають багатство, увійти в Царство Боже! Бо легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже" (Лк. 18, 24-25). Ці слова здивували і приголомшили учнів. Вони, як і більшість людей, вважали, що багатство та забезпечене життя є благословенням від Бога. І тоді апостоли риторично запитали: „То хто ж може спастися?" і почули у відповідь: „Неможливе людям, можливе Богові" (Лк. 18, 27).
До того ж, думка про вушко голки є не тільки вдалим влучним виразом. Таку назву мали одні з воріт до Єрусалиму. Крізь них мали потрапити до міста ті, хто затримався у дорозі до півночі. Ці ворота були настільки вузькими, що ними могла пройти лише людина без зброї та інших речей. Можливо Господь навмисно так сказав апостолам, натякаючи, що багатство на шляху до Царства Божого не тільки не допомагає, але може й зашкодити.
А щоб воно не стало тягарем, необхідно його не тільки сприймати як дар Божий та Його милість. Треба брати приклад з Господа, який дав нам все необхідне, та щедро подавати тим, хто потребує нашої допомоги. І тоді ми матимемо надію в день останнього суду почути від Спасителя: „Прийдіть, благословенні Отця Мого, наслідуйте Царство, уготоване вам від створення світу; бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; жадав пити, і ви напоїли Мене; був странником, і ви прийняли Мене; був нагим, і ви одягнули Мене; в темниці був, і ви прийшли до Мене" (Мф. 25, 34-36).
Чи не до тих, хто мав чим поділитися (тобто багатих), це звернення?
