Слово архімандрита Iринея (Середнього) при нареченні його в єпископа Уфимського і Стерлітамакського
Ваша Святосте! Богомудрі й милостиві архіпастирі!
Промисел Божий вустами святителів Церкви Христової закликає мене прийняти єпископське служіння, і нині я стою перед вашою святинею «у немощі і в страсі, і у великому трепеті» (1 Кор. 2, 3). Я не смію помислити себе гідним цього високого сану, усвідомлюючи гріховність свою, але боюся й відмовлятися від нього, оскільки твердо вірю, що Господом утверджуються стопи людини (Пс. 36, 23).
З ранніх літ я прагнув присвятити своє життя служінню Господу Богу і Його Святій Церкві. Всесильний Промисел Божий захищав мене не тільки в роки здобуття богословських знань у Ленінградській духовній семінарії та академії, а й пізніше, коли я працював викладачем тієї ж академії і проходив пастирське служіння в ієрейському сані. Промислом Божим мені було визначено більше чотирьох років нести послух клірика подвор'я Вашої Святості в Японії.
Тепер Промисел Божий визначає мене на вищий ступінь священства - послужити Церкві Божій у сані єпископа. При всіх моїх вадах я добре усвідомлюю, що бути архіпастирем - означає переживати за всі хвороби пастви, нести її немочі з єдиною метою - послужити спасінню, тобто бути, за словом апостола, для всіх усім, «щоб спасти хоч деяких» (1 Кор. 9, 22). Найвищий приклад пастирства я бачу в особі Господа нашого Iсуса Христа, Який приніс світові оновлення і спасіння.
Воістину великим і важким є подвиг єпископського служіння, подвиг, від якого всіляко ухилялися навіть такі славетні й міцні духом святителі древньої Церкви, як Василій Великий, Iоанн Златоуст і багато інших. Я ж, недостойний і грішний, усвідомлюючи мізерність моїх духовних сил, чітко бачу, що не досяг ще тієї міри духовного віку й досконалості, необхідної носію єпископської благодаті. I тільки надія на всесильну благодать Божу, яка завжди немічних лікує і слабких зміцнює, надія на предстательство Цариці Небесної та святих угодників Божих допомагає мені перебороти всі душевні переживання й зі смиренністю промовити: «Дякую, приймаю й нічого всупереч не кажу». Вірю, що Господь Бог Сам звершить на мені це велике служіння, і тому насмілююся сказати разом з апостолом: «Усе можу в Iсусі Христі, Який зміцнює мене» (Флп. 4, 13).
Велику силу й допомогу бачу для себе і в тому, що Милосердний Господь одного разу сподобив мене відвідати Святу Землю, а також Святу гору Афон, де так відчувається сила благодаті Божої!
До вас же, святителі Божі, звертаюся з благанням: покладаючи на мене руки, щоб наділити великим саном архієрея, посильте молитву про мене, недостойного, щоб, за словом святого апостола Павла, «благодать Господа нашого... відкрилася в мені щедро з вірою і любов'ю у Христі Iсусі» (1 Тим. 1, 14), щоб зберегти «добрий заповіт Духом Святим, Що живе в нас» (2 Тим. 1, 14), щоб, за словом того ж апостола, стати «Богові достойним, працівником бездоганним, який вірно подає слово істини» (2 Тим. 2, 15). Амінь.
