Слово на вручення жезла Преосвященному Iларіону, єпископу Iвано-Франківському і Коломийському
Преосвященний єпископе Iларіоне, возлюблений у Христі брате!
Незбагненні шляхи Промислу Божого привели тебе до високого служіння Церкві Христовій в єпископському сані. Через покладання архієрейських рук нині прийняв ти великий дар благодаті Божої. Не саме собою покладання рук зводить благодать, адже і протестанти так роблять, але дарів Святого Духа не мають. Для одержання благодатних дарів необхідно мати апостольську наступність, яку свято бережемо й передаємо з покоління в покоління ми, архієреї.
Перед лицем Церкви ти обіцяв Господові дотримуватися правил святих апостолів, Вселенських і Помісних соборів і святих Отців, а також коритися Предстоятелю Української Православної Церкви та всій у Христі братії нашій і жити з нами в мирі й злагоді. Не забувай цієї важливої для Церкви обіцянки і не уподібнюйся до тих, хто забув свою архієрейську присягу і, підкоряючись «стихіям» світу цього, а не Христу, відпав від благодаті.
Ти обіцяв зі страхом Божим нести довірене тобі служіння і все життя покласти на те, щоб, наслідуючи Пастиреначальника Христа, пасти довірене тобі церковне стадо і бути не на словах, а на ділі гідним наступником духоносних отців і святителів, до чого покликав тебе Господь. Пам'ятай, що Господь наш Iсус Христос, Який сказав: «Я з вами в усі дні до кінця віку», Сам керує Своєю Церквою і не має на землі намісника, як вважають католики. Не уподібнюйся до них, бо вони проповідують викривлений образ Христа.
Апостол Павел наставляв поставленого ним для Ефеської Церкви свого учня Тимофія: «З цієї причини нагадую тобі зігрівати дар Божий, який у тобі через покладання рук моїх» (2 Тим. 1, 6). Яким же чином ми повинні виконувати цю апостольську заповідь? Чи не молитвою та постійним дослідженням Святого Письма? Чи не терпінням у труднощах служіння і надією на допомогу Божу? Чи не рішучим бажанням іти до кінця тісним і часто скорботним шляхом подвигу, не зважаючи ні на які спокуси світу цього?
Ти призначений на служіння до Iвано-Франківської єпархії, де православна паства багато потерпає від греко-католиків. Нашу Церкву в Україні знову кинуто у вир житейських незгод. Та якщо церковний корабель розхитуватимуть найсильніші хвилі, найжорстокіша буря, незгоди та безладдя - а їх було чимало протягом майже двохтисячолітньої історії Церкви, - ти не сумнівайся і завжди пам'ятай, що ним керує Сам Христос. Як колись Він припинив бурю на Тиверіадському морі, коли Його учні тонули, так само перебуває в Його владі церковний корабель і нині. За молитвами Божої Матері та всіх святих і за нашою вірою Він припинить розбрат і неспокій, які виникли в нашій Церкві, позбавить її від ворогів видимих і невидимих.
Згадаємо, яких випробувань зазнала наша Церква в 20-ті, 30-ті та 60-ті роки. Здавалось, усі сили пекла повстали проти неї. Але Господь не лише зберіг її, а й прославив безліччю мучеників і сповідників. Навряд чи можна знайти в ХХ сторіччі іншу Церкву, крім нашої, яка б зазнала стільки гонінь. Нам не дано знати таємницю волі Божої, чому саме Церкві довелося це пережити, але зі Святого Письма відомо, що Бог може попустити випробування і тоді диявол повстає проти всього святого зі своєю найлютішою силою.
За 70 років своєрідного Вавилонського полону нашу святу Церкву не змогли зруйнувати ззовні. Сьогодні її намагаються підірвати зсередини. I тоді й тепер діють одні й ті самі антицерковні сили, тільки раніше вороги чинили відкрито, а тепер вбираються в одяг духовності та моральності, будучи дуже далекими від правди Божої.
Возлюблений у Христі брате! Не бентежся цим! Господь поруч з усіма, хто покладає надію на Нього і в житті керується своїм християнським сумлінням. Він надасть сили людям Своїм, благословить їх миром.
У дні випробувань ми, архіпастирі, пастирі й побожні миряни, ще більше маємо дбати про те, щоб Церква Христова - цей скарб духовно-морального життя, єдності та миру - залишалася неподільною. Будемо молитися, щоб Христос зберіг її.
Вітаємо тебе, нашого нового брата, який стає на шлях єпископського служіння в нелегкий для нашої Церкви час. Ти ж, як добрий воїн Христовий, за словом апостола Павла, підпережи чресла свої істиною й одягнись у броню праведності, взуй ноги твої в готовність благовіствувати мир; але передусім візьми щит віри, яким зможеш погасити всі розпечені стріли лукавого; і шолом спасіння візьми й меч духовний, яким є Слово Боже (Єф. 6, 14-17).
А тепер прийми цей архієрейський жезл як видимий знак твого єпископського служіння і від даної тобі благодаті Святого Духа подай твоє перше єпископське благословення цим побожним православним людям, які молилися сьогодні разом з нами за Божественною літургією.
Митрополит Київський і всієї України
