Слово на вручення жезла Преосвященному Ніфонту, єпископу Хмельницькому і Кам'янець-Подільському
Преосвященний єпископе Ніфонте, возлюблений у Христі брате!
Сьогодні, на свято Похвали Божої Матері, силою й дією Святого Духа через покладання наших рук ти возведений на високе служіння в Церкві Божій. Від імені співбратів архіпастирів і всього народу Божого, який молився разом з нами, вітаю тебе з прийняттям архієрейської благодаті.
Ти починаєш шлях єпископського служіння в тяжкий для православ'я в Україні час. У західних областях загострилися відносини між православними й католиками східного обряду. Віруючі зазнають насилля від уніатів. Частина духовенства та мирян, яких підштовхують нецерковні сили, утворили розкольницьке угрупування. Важкий тягар у цьому регіоні несуть наші архіпастирі та пастирі. Хто хоче бути єпископом за цих умов, той, за апостолом Павлом, справді «доброго діла бажає» (1 Тим. 3, 1).
Перед Богом ти обіцяв нести єпископське служіння достойно, наслідуючи великих святителів Церкви Христової. Ще в юності Господь закликав тебе до чернечого життя та привів до Лаври преподобного Сергія, де ти отримав не тільки вищу духовну освіту, а й пройшов школу послуху. Послух є початком духовного життя. Він необхідний як простому ченцю, так і єпископу. Сам Спаситель наш Iсус Христос був слухняним Отцеві Небесному «навіть до смерті» (Флп. 2, 8). Послух привів тебе на пастирське служіння до Волинської єпархії, де ти ревно трудився на одній парафії понад десять років і здобув серед віруючих повагу та авторитет. Тепер Господь покликав тебе на вище церковне служіння.
У пресвітерському сані ти проповідував Євангеліє Христове, звершував таїнства церковні, приносив Господу дари і жертви духовні за свої гріхи й людські невідання та вів до спасіння ввірену тобі паству. Дар архієрейської благодаті ти не повинен сприймати як нагороду за свою працю. На єпископське служіння треба дивитися насамперед як на подвиг, для якого наших власних сил недостатньо. Нам потрібна особлива благодать і божественна допомога, яка прикликається молитвою, чистим та богоугодним життям і постійним пильнуванням свого душевного стану.
Якщо Дух Святий благоволив кого обрати на єпископське служіння, то Він, звісно, не залишить свого обранця, якщо сам обранець гріховними вчинками не відхилиться від Нього. Святий Григорій Богослов говорить: «Втішною для нас, єпископів, є ця істина, адже вона утверджує нас у тому, що в нашому служінні нам сприяє Святий Дух. Ця істина говорить нам також і про те, що ми повинні постійно мати страх Божий, аби часом не образити гріховними справами Святого Духа і не залишитися без Його допомоги».
Вселенські вчителі та святителі, розмірковуючи про служіння єпископське, відзначають, що ставленика перед прийняттям високого звання архієрея Церкви Христової супроводжують радість і страх. Святитель Григорій Богослов говорить з цього приводу: «З обраних благодаттю в звання предстоятелів Церкви нехай не підлягають засудженню ні за свою боязнь - ті, хто боїться приймати дар, ні за свою ревність - ті, хто з готовністю слідують обранню. Бо ж одні лякаються через велич служіння, а інші скоряються - з вірою в Того, Хто прикликав».
Єпископ насамперед своїм життям, своїм духовним настроєм має бути прикладом для пастирів та пастви. Якщо, сповнений віри, він стане взірцем для своїх пасомих, то сильним і дієвим буде його слово; вогнем свого серця він запалюватиме серця ввірених йому духовних чад.
Єпископ є охоронцем чистоти церковного вчення, канонічних правил Вселенських і Помісних Соборів. Ти, без сумніву, знаєш, що нині недруги церковні докладають чималих зусиль, аби порушити єдність нашої Церкви. Не піддавайся цим спокусам, твердо віруй, що церковним кораблем керує Сам Господь. Iсторія нашої Церкви пам'ятає чимало розколів і негараздів, проте всі вони зникли, а церковний корабель і досі продовжує своє плавання бурхливим житейським морем. Підуть у небуття й пастирі, які обрали шлях розколу в наші дні.
Ти бачив і, без сумніву, знаєш, з якою любов'ю благочестивий народ ставиться до добрих і старанних пастирів, і з якою скорботою переживає холодне, байдуже виконання пастирями їхніх обов'язків та недостойне життя. Разом із цим не можна не звернути уваги на намагання деяких удаваних ревнителів благочестя зганьбити своїх пресвітерів, засудити їх не за справжні недоліки, а за вигадані вади. Обов'язок архіпастиря - не довіряти наосліп таким судженням, але разом із тим суворо й рішуче вимагати від пастирів, щоб вони жили та діяли відповідно до свого високого звання. Нагадуй їм ці слова пророка Малахії: «Для вас, священики, ця заповідь: якщо не послухаєтесь і не покладете на серце собі, щоб йменню Моєму давати хвалу, - говорить Господь Саваоф, - то пошлю я прокляття на вас, і прокляну благословення ваші і вже проклинаю, бо ви не берете цього до серця».
Ми з любов'ю благословляємо твій вступ на новий шлях служіння з твердою надією, що ти виправдаєш своє обрання.
А зараз прийми цей жезл на знак сили й міцності, яку дарує тобі Пастиреначальник. Нехай буде він твоєю опорою у багатотрудному архіпастирському служінні. Йди і благослови віруючий православний народ, який сьогодні молився про тебе.
Митрополит Київський і Галицький
