З 7 по 10 жовтня в Сараєво (Боснія і Герцеговина) в рамках міжнародного економічного форуму, організованого швейцарським Фондом «Кранс Монтана Форум», відбувся міжрелігійний форум, на якому Українську Православну Церкву з благословення Блаженнішого Митрополита Володимира представляв співробітник Відділу зовнішніх церковних зв’язків, викладач Київської духовної академії протоієрей Миколай Данилевич.

На форумі обговорювалося питання ролі, яку могли б відіграти релігії в миротворчих та стабілізаційних процесах в Південно-Східній Європі. Важливість цієї теми викликана непростим міжрелігійним становищем в Боснії та Герцеговині, де релігійний фактор відігравав особливу роль у громадянській війні 1992-1995 років. Населення цієї країни становлять православні серби, католики-хорвати та мусульмани, які є етнічними сербами, однак на основі релігійної приналежності виділяють себе в окрему націю бошняків (боснійців).

Виступаючи з доповіддю, протоієрей Миколай Данилевич зазначив, що в світовій історії більша частина так званих релігійних війн велася не тільки з чисто релігійних причин, але майже завжди вони мали приховане політичне або економічне підґрунтя. Іншими словами, часто світська влада використовувала релігійний фактор у політичних цілях. Наслідки такого зловживання релігійними ідеями часто бували жахливими. Яскравим прикладом цього є міжетнічний військовий конфлікт 1992-1995 років в Боснії та Герцеговині. Це протиріччя, в основі якого лежать політичні та етнічні причини, було штучно підсилено релігійним фактором. На переконання отця Миколая, якщо світська влада бажає, щоб релігії сприяли миру та стабільності, то вона повинна перш за все залишити релігію в спокої та дозволити їй виконувати свої функції. З іншого боку, можна зрозуміти, чому політики піддаються спокусі використати релігійний фактор в своїх цілях. «Справа в тому, що релігійні ідеї не вимагають логічного обґрунтування і сприймаються на віру. Тому набагато легше з допомогою релігійних ідей впливати на уми суспільства», - вважає отець Миколай. Одним з прикладів такого зловживання релігійними ідеями є президентські вибори в Україні 2004 року, коли в політику, свідомо чи несвідомо, були втягнуті майже всі традиційні конфесії України.

Поєднання вірності своїй релігії з відкритістю до представників іншої віри є ідеалом, до якого повинна прагнути віруюча людина. Саме цього не вистачає сучасним екстремістам та терористам. Вони не розуміють, як можна одночасно бути вірним своїй традиції і не знищувати людей іншої віри. Тому для того, щоб релігії відігравали позитивну роль у миротворчих процесах, їхні лідери повинні роз’яснювати віруючим справжнє значення віри, яку вони сповідують. А оскільки жодна з традиційних релігій, якщо можна так висловитися, в «чистому вигляді», не закликає до насильства, то саме в цьому полягає один із ключів вирішення проблеми миру. Ще одним елементом, який на думку отця Миколая, міг би сприяти миротворчим ініціативам релігійних лідерів, є припинення творення та культивування в рамках певної релігії чи конфесії міфів щодо іншої. Потрібен безпосередній взаємний контакт не лише лідерів, але й віруючих різних сповідань.