|
Праведному Симеону було обіцяно, що він не помре, доки не побачить Христа Спасителя. На сороковий день після Різдва Христового Матір Божа Пречиста Діва Марія, за старозавітним звичаєм, принесла Своє Божественне Дитя до храму. На цей час у храмі перебував старець Симеон. Він упізнав Христа Спасителя, взяв Його на руки і промовив чудову молитву, яку ми й донині повторюємо: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико... з миром».
При цьому була присутня Анна Пророчиця, яка теж прославляла Бога і говорила про Спасителя всім, хто чекав визволення в Єрусалимі. Цілком ймовірно, що в храмі були й інші люди, але вони не впізнали Христа Спасителя, не помітили Його.
Свято Стрітення - це свято зустрічей: зустрічі праведного Симеона з Господом, людини - з Богом, Старого Завіту - з Новим. Це свято нашої зустрічі з Господом Ісусом Христом. Людина зустрічається з Богом у молитві, в радості, у стражданні й хворобах, у злиднях і, особливо, у Таїнстві Святого Причастя. Проте часто буває, що ми не помічаємо, не впізнаємо Бога, проходимо повз нього. У чому ж причина, чому так трапляється?
|
Причин багато, і всі вони різні, але найчастіше - це наша сердечна нечистота, що вкриває завісою наші духовні очі, і ми не можемо бачити те, що має бути очевидним. «Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать», - говорить Сам Господь (Мф. 5, 8). Чистота серця - це перше і найнеобхідніше, що допомагає нам бачити Бога, наблизитися до Нього і жити з Ним і в Ньому. Ось чому так часто Свята Церква від імені всіх і за всіх нас повторює у своїх молитвах: «Серце чисто створи в мені, Боже, і духа правого обнови в нутрі моєму» (Пс. 50, 12).
Ми сказали, що Стрітення - це день нашої з вами зустрічі з Христом Спасителем. Зустрічі ці бувають у нас упродовж всього життя. Колись наші благочестиві матері (нехай дарує їм Господь Своє милосердя!) принесли і нас з вами до храму й поставили перед Богом. Потім ми виросли, змужніли, набралися розуму і, відвернувшись від божественної стежки, пішли широкими шляхами мирського суєтного життя...
Можливостей зустрітися з Богом безліч. Вони даються нам, земним, як запорука милості Божої, як запорука неминучої останньої і найрішучішої зустрічі після смерті, у житті вічному. Заради цієї останньої зустрічі Свята Церква кличе, слово Боже вчить, досвід християнського життя підтверджує необхідність якомога частіше зустрічатися з Богом у цьому житті. Про цю неминучу зустріч треба пам'ятати, до неї треба готуватися. Остання зустріч не залежить від нашого бажання: можна в цьому світі свідомо чи несвідомо нехтувати зустрічами з Богом, відкидати їх, але та, остання, зустріч не залежать ані від нашого бажання, ані від нашої готовності.
Господи! Сподоби нас пройти земний шлях, з миром промовити своє «нині відпускаєш» і, зустрівшись з Тобою, почути не грізне «йдіть від Мене, прокляті... Я не знаю вас» (Мф. 25, 41), а милостиве Твоє слово: «Прийдіть, благословенні Отця Мого, наслідуйте Царство, уготоване вам від створення світу» (Мф. 25, 34).
Амінь.
