|
Пройшла половина посту і Церква підкріплює хресною силою знесилених у подвигах посту і молитви й закликає до покаяння і очищення тих, котрі ще не приступили до цього.
Чому ми покланяємося Хресту? Тому що віддаємо шану Тому, Котрий звершив на ньому справу нашого спасіння. На хресті в страшних муках Господь благоволив прийняти смерть, щоб оживити весь рід людський. До спасительного подвигу Христа ми були противниками Богу, знаходилися у ворожнечі з Ним. Хресною смертю Христос примирив нас з Богом, з небом і одного з одним.
Вмерти за своїх супротивників, за ворогів своїх — випадок винятковий в історії людства. Христос прийняв смерть не за друзів своїх і приятелів, Він вмер за ворогів Своїх, за грішників. Ми прославляємо справу Божественної любові, здійснену на хресті заради нас грішних, ми схиляємося перед Животворящим хрестом, охороняємо себе силою хреста і освячуємося від нього.
|
Вклоняючись Божественній жертовній любові, що явлена світові на хресті, ми шануємо сьогодні й надію, яку Господь дарував нам через Свої хресні страждання. Коли світ знаходився у безнадійному стані, Господь виконав свої обітниці і явився світові. Він помер на хресті в ганебних муках, був покладений у гріб і похований. Запечатано було його гріб. Здавалося, наступив кінець будь-якій надії, але саме у цей момент засіяла з гробу правда і надія для всього світу і всього людства. Прославляючи Хрест і Божественну любов, ми славимо сьогодні ту надію, яку Господь нам дарував Своєю перемогою, надію на наше всезагальне воскресіння. «Він — початок, первісток з мертвих». Проходячи період Великого посту, ми віримо, що, відкидаючи всяку гріховну пітьму, ми причащаємося світла оновлення й воскресаємо для нового життя.
|
Христос здійснив Свій подвиг з хрестом і на хресті. Не обмине ця чаша й кожного земнородного. Кожен повинен нести свій хрест. По-людськи ми не завжди погоджуємося з цим, несучи хрест, нарікаємо і знемагаємо. Одних приводить хрест до перемоги, інших — до поразки. Святе Письмо називає Христа наріжним каменем, Сам же Христос говорить: «Той, хто впаде на камінь цей, розіб’ється, а на кого він упаде, того роздавить». Коли ми несемо свій хрест за прикладом Христа з його допомогою, з довготерпінням і любов’ю, він буває для нас славою. Коли ж ми несемо його з надією тільки на себе, з наріканням і відчаєм, це може призвести до нашого безчестя.
Устами Христа Спасителя Церква сьогодні пропонує віруючим, які поклоняються хресту і цілують його, взяти свій хрест і йти впевнено тернистим, славним, вказаним Христом шляхом, котрий приводить до вічної слави. Амінь.
Згадуючи страшні страсті і Животворящий хрест, вільне поховання і триденне воскресіння, сидіння праворуч і славне друге пришестя Христове, будемо молити Його, щоб Він охоронив нас силою чесного і Животворящого хреста, зміцнив наші слабкі сили і освятив наш розум та почуття, щоб нам достойно і праведно донести свій життєвий хрест до сяючих вершин Царства Небесного.
