Щодня свята Церква та віруючі вшановують пам'ять святих угодників Божих. Робиться це для того, щоб ми зверталися до них з молитвою і, просвітлююючись їхніми чеснотам, освячувалися святістю.

Відразу ж після святої П'ятдесятниці - сходження Святого Духа на апостолів, коли Церква відзначає день свого народження, в першу неділю визначено вшановувати пам'ять усіх святих, які за життя догодили Богові. Більшість із них поіменно зазначені в нашому церковному календарі або святцях, але є багато таємних рабів Божих, таких, які невідомі світові.

Щоб ушанувати святих своїх співвітчизників, другу неділю після П'ятдесятниці присвячено їхній пам'яті. Це свято закликає нас шанувати праведників Божих, наслідуючи їхню віру, побожне життя та святість. Щодня свята Церква звертається в молитвах до сонму святих угодників Божих і їхніми молитвами освячує наші душі.

Не маючи можливості безпосередньо звернутися до високопоставленої людини, ми намагаємося знайти посередників, які допомогли б нам це зробити. Певною мірою подібне відбувається і в духовному світі. Це не тому, що ми позбавлені можливості звертатися безпосередньо до самого Бога, або тому, що Господь нас не чує. Він, як люблячий Отець, приймає кожного, хто приходить до Нього, але воля Його така, щоб ми, звертаючись до святих, спілкувалися з ними і поєднувалися в Ньому, а, усвідомлюючи їхню святість, замислювалися над своїм життям, його метою та покликанням.

Можливість спілкування зі святими в єдиній християнській сім'ї у вірі та любові, в чистоті й святості, в молитві - це дар Божий, за який необхідно Йому дякувати. Це дійсно благодать Господня, що ми маємо стільки святих у Церкві - кожен із нас має свого небесного покровителя, ім'я якого ми носимо.

Численні святі угодники Божі нагадують віруючій людині, що ми всі покликані до святості, що є можливість для кожного з нас тут, на землі, стяжати дар Святого Духа, Який нас освячує і прославляє.