25 липня у Києві розпочинається святкування 1020-ліття Хрещення Київської Русі. Українська Православна Церква з радістю прийняла звістку про участь Вашої Святості в ювілейних урочистостях. Ми сприймаємо візит до Києва Вашої Святості, як і приїзд в Україну Предстоятелів та представників інших Помісних Православних Церков, як знак великої милості Божої до нашої Церкви та нашого народу. Вже сьогодні можна казати, що святкування ювілею 1020-ліття Хрещення Київської Русі стане однією з найвидатніших церковних подій останніх років.

Звершення соборної Божественної літургії Предстоятелями Помісних Церков на благословенних Київських горах ми вважаємо зримим втіленням церковної єдності, берегти яку заповідав нам Господь наш Ісус Христос. Саме в Євхаристії ми свідчимо про нашу любов поміж собою, свідчимо перед усім світом, що ми є учнями Христовими (Ін 13, 35).

Ми сподіваємося, що великий ювілей нашої Церкви та нашого народу стане перш за все святом православної церковної єдності. Тому ми вважаємо за необхідне звернутися до Вашої Святості з викладенням нашого бачення перспектив розвитку Українського Православ’я.

Вже понад 15 років нашу Церкву гнітить болюча рана розколу. Церковні розділення в Україні потребують лікування. Але процес повернення до спасительного лона Христової Церкви дітей Божих, що відійшли від неї, потребує від нас пастирської мудрості та обережності. Особливо небажаним є втручання в цей процес будь яких позацерковних чинників, зокрема державної влади та різноманітних політичних та суспільних сил. Багатовіковий досвід церковного життя доводить, що втручання політичних сил у церковні справи завжди призводить до тяжких конфліктів, подолання яких може тривати багато років. Зокрема, в історії Константинопольського Патріархату останніх століть можна бачити багато прикладів того, як втручання політики у церковні справи призводило до болісних церковних розділень. Не є винятком і нинішня ситуація в Україні. Саме втручання політичних сил у церковні справи призвело до триваючого розколу.

Ми вважаємо, що лікування церковних розколів — це суто церковна внутрішня справа. Подолати існуючі розділення можна лише на основі дотримання догматичного та канонічного Передання Православної Церкви. Ми повинні, перш за все, шукати волю Божу, звертатися до Спасителя нашого Господа Ісуса Христа з молитвою, аби він Сам вказав нам шлях до заповіданої Їм єдності.

Ми з повагою та з подякою ставимося до турботи Вашої Святості про долю Українського Православ’я. Але ми вважаємо, що всі ініціативи, котрі стосуються шляхів подолання церковного розколу в Україні, повинні узгоджуватися з нашою Церквою, бо саме вона є єдиною визнаною Православною Церквою в Україні, лише вона входить до родини Помісних Церков.

Українська Православна Церква — одна з найчисельніших Православних Церков світу. Вона має давні традиції свого церковного самоврядування. Сьогодні ці традиції активно відроджуються, незважаючи на складні умови існування нашої Церкви. З 1991 року Українська Православна Церква є самокерованою Церквою з правами широкого самоврядування у складі Московського Патріархату. В останні роки ми спостерігаємо постійний чисельний зріст нашої Церкви: створюються нові єпархії, відкриваються парафії, монастирі, духовні школи тощо.

Ми впевнені, що Українська Православна Церква здатна власноруч вирішити свої внутрішні проблеми. Допомога ж інших Помісних Церков не повинна перетворюватися на втручання у внутрішні справи нашої Церкви. Необмірковані дії можуть призвести сьогодні не лише до загострення конфесійного протистояння в Україні, але й стати суворою загрозою для єдності Вселенського Православ’я.

Святий апостол Павел ім’ям Господа нашого Ісуса Христа благає нас запобігати розділень, щоб ми були поєднані в однім розумінні та в одній думці (1 Кор 1, 10). Тому ми від імені Української Православної Церкви просимо молитов Вашої Святості у пошуках шляхів розв’язання болючих проблем Українського Православ’я, аби по заповіту того ж Апостола зберігати єдність духа в союзі миру (Єф 4, 3).

23 липня 2008 року