Єпископ Переяслав-Хмельницький Олександр (Драбинко), вікарій Київської Митрополії та секретар Предстоятеля Української Православної Церкви, дав інтерв'ю офіційному виданню Московського Патріархату газеті «Церковний вісник» (ЦВ, № 5 (378), березень 2008).
Пропонуємо вашій увазі кілька думок, що стосуються сучасного статусу Української Православної Церкви, із відповідей владики:
|
... Більшість єпископату, кліру та мирян задоволені сучасним статусом Української Православної Церкви ― статусом самокерованої Церкви у складі Руської Православної Церкви, права якої у ряді пунктів тотожні правам Помісної Церкви.
... Наша Церква здійснює своє спасіння в непростих історичних умовах. Політика й ідеологія розкололи країну фактично навпіл. У цій ситуації деякі експерти та клірики нашої Церкви вважають, що виходом із даної ситуації є вдосконалювання канонічного статусу УПЦ.
... Мені здається, що питання про статус Української Церкви повинно розглядатися винятково в ключі богословського дискурсу. Сучасний «автокефальний рух» дуже сильно політизований. Поняття «автокефалія» розглядається переважно в політичному контексті як один із атрибутів національно-державної незалежності. Як можна ставитися до такої, що сприймається як синонім «незалежності від Москви», автокефалії? Не сумніваюсь, що будь-яка людина з базовою богословською освітою спокуситися подібною ідеєю не може. Автокефалія як засіб поділу ― це однозначне зло в церковному житті. І не лише в Україні, а й взагалі в житті сучасної Православної Церкви. Як написав один сучасний французький богослов, «замкнута на собі автокефалія принесла чимало шкоди Православній Церкві». Можливо, у майбутньому, коли в суспільстві та Церкві затихнуть суперечки, пов'язані з цією проблемою, до питання про канонічний статус Української Церкви можна буде повернутися. Причому повернутися винятково в контексті зцілення існуючого в Україні церковного розколу.
Ця позиція співзвучна з думкою повноти єпископату Української Православної Церкви.
... Мене більше цікавлять інші проблеми церковного життя, а саме: посилення місіонерської діяльності, розвиток православного книговидання, проблеми християнської освіти та культури. Адже головний нерв церковного життя, його осередок ― це не канонічний статус, а євхаристичне й молитовне життя, живе свідчення перед суспільством про Христа Воскреслого. Першочергове завдання Української Православної Церкви ― не статус, а зцілення розколу та відновлення канонічної єдності православних.
Повний текст інтерв'ю єпископа Переяслав-Хмельницького Олександра читайте ТУТ >>>
 | |
|
Внимательно слежу за публикациями епископа Александра и поражаюсь глубине его взгляда.Тут весь в догадках и противоречиях, обман висит на каждой пяди и глаза замусолены ежедневными "брехунцами", а послушаешь епископа Александра - все выстраивается логически; причем - просто и прочно. Счастлив, что в окружении Блаженнейшего Митрополита Владимира такие гениальные, принципиальные и не озлобленные головы. | |
| |
